Вагнер Генріх Леопольд
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Вагнер Генріх Леопольд

Вагнер (Wagner) Генріх Леопольд (19.2.1747, Страсбург, — 4.3.1779, Франкфурт-на-Майне), німецький поет і драматург епохи «Бурі і натиску» . Син купця. Служив адвокатом у Франкфурті-на-Майне, був близький до І. Ст Гете. Основні вигадування Ст — сатира «Прометей, Девкаліон і його рецензенти» (1775), драма «Пізнє розкаяння» (1775) і п'єса «Дітовбивець» (1776) — користувалися популярністю завдяки гостроті і злободенності змальованих в них станових конфліктів.

  Соч.: Gesammelte Werke, Bd 1—5, hrsg, von L. Hirschberg, Potsdam, 1923 (видавництво 1-ої том); Sturm und Drang. Dichtungen aus der Geniezeit, hrsg. von K. Freye, Tl 2, Ст [u. а., 1911].

  Літ.: Історія німецької літератури, т. 2, М., 1963, гл.(глав) 15.