Вагильовіч Іван Миколайович (2.9.1811, с. Ясенев-Горішний, нині Рожнятовський район івано-франківської області, — 10.6.1866, Львів), український письменник, учений-філолог, фольклорист. Народився в сім'ї священика. Вчився в Львівській духовній семінарії. Літературно-наукову діяльність почав в середину 30-х рр. 19 ст Разом с М. Шашкевічем і Я. Головацким виданий альманах «Русалка Днестровая» (1837), що поклав почало розвитку нової української літератури у Галіциі. Автор героїко-романтічної поеми «Мадей», балади «Жулін і Каліна», віршів на польській мові. Переклав українську і польську мовами «Слово про полк Ігореве». Автор «Нотатки про російську літературу» (1848). Склав «Словник південноросійської мови» (не виданий), «Граматику української мови в Галіциі» (1845, на польській мові). У 1848 видавав українську газету «Щоденник руський». Пізніше прилучився до полонофільському течії.
Соч.: Пісьменникі 3ахидної Україні 30—50-х рокив XIX ст., До., 1965.
Літ.: Шашкевіч М., Головацький Я., Вагильовіч I., Бiблiографiчній покажчик, Львiв, 1962; Iсторiя української лiтературі в 8 тт., т. 2, До., 1967.
