Біруні Рейхан Мухаммед ібн Ахмед аль-Біруні (4.10.973 — 13.12.1048, за іншими даними — після 1050), середньоазіатський учений-енциклопедист. Писав арабською мовою. Народився в Хорезме. У 1018 (або 1017) був відвезений Махмудом Газневі в Газні, де залишався до кінця життя. Вигадування Б. відносяться до математики, астрономії, фізики, ботаніки, географії, загальної геології, мінералогії етнографії, історії і хронології. У «Хронології древніх народів» Би. дає детальний опис календарних систем арабів, персів, євреїв, греків і ін. Його трактат «Ключ до астрономії» не розшуканий, але збереглося невелике «Введення в елементи астрологічного мистецтва», виклад основ математики і астрономії, що містить в популярній формі. У «Книзі про знаходження хорд в крузі» розроблений ряд оригінальних математичних методів і доказів. У великому трактаті по математичній і описовій географії «Канон Масуда», між іншим, викладається тригонометричний метод визначення географічних довгот, близький до сучасним триангуляційним геодезичним методам. Би. належить зведення завдань про трисекцію кута і подвоєння куба до вирішення рівнянь 3-ої міри. Вперше на Середньому Сході Б. висловив думку про можливість руху Землі довкола Сонця, визначив довжину кола Землі. Написав також обширну працю по топографії Середньої Азії. Тут особливо цікаві його дослідження змін перебігу Амударьі в далекому геологічному минулому. У вигадуванні «Правила знаходження питомих вагів мінералів» Би. приводить ряд числових даних, вельми близьких до сучасних визначень. Виняткова утворена поєднувалася в Би. з передовими для його часу поглядами. Він іронічно відносився до релігійних забобонів, виступав проти ворожнечі між народами. Історичний трактат Би. про Індію («Роз'яснення тих, що належать індійцям учень, прийнятних розумом або відкиданих»), матеріал для якого був зібраний Би. під час індійських походів Махмуда, є важливим джерелом по історії Індії раннього середньовіччя.
Соч.: Танланган асарлар, т. 1—2, Тошкент, 1965—68; у русявий.(російський) пер.(переведення)— Ізбр. проїзв.(твір), [т.] 1—3, Таш., 1957—66.
Літ.: Біруні — великий узбецький учений середньовіччя. [Сб. ст.], Таш., 1950; Біруні. Сб. ст., М-код.—Л., 1950; Садиков Х. В., Біруні і його роботи по астрономії і математичній географії, М., 1953.
