Бірюзов Сергій Семенович [8(21) .8.1904, Ськопін Рязанської губернії, — 19.10.1964], Маршал Радянського Союза (1955), Герою Радянського Союза (1.2.1958), Народний Герой Югославії (1964). Член КПРС з 1926. У Радянській Армії з 1922. Закінчив Військову школу ним. ВЦИК (1926) і Військову академію ним. Фрунзе (1937). З квітня 1939 командував 132-ою стрілецькою дивізією (до квітня 1942), яка з липня 1941 брала участь у Великій Вітчизняній війні. З квітня 1942 начальник штабу 48-ою і 2-ою гвардійською армій на Брянськом, Сталінградському і Південному фронтах. З квітня 1943 начальник штабу Південного, а з жовтня — 4-го Українського фронтів. З травня 1944 начальник штабу 3-го Українського фронту, брав участь в розробці і проведенні Яссько-кишинівської операції. З жовтня 1944 командував 37-ою армією, що брала участь в звільненні Югославії. Після війни — заступник головкому групою військ і заступник голови Союзної контрольної комісії в Болгарії. З 1947 командувач військами Приморського військового округу, головком Центральною групою військ і 1-й заступник головкому Військами ППО(протиповітряна оборона) країни. З квітня 1955 заступник міністра оборони і головком Військами ППО(протиповітряна оборона) країни, з квітня 1962 головком Ракетними військами стратегічного призначення. З квітня 1963 начальник Генштабу. Один з авторів і редактор праці «Радянські озброєні сили в боротьбі за звільнення народів Югославії» (1960) і мемуарів. Кандидат в члени ЦК КПРС (1956—61) і член ЦК КПРС з 1961. Депутат Верховної Ради СРСР 2,4—6-го скликань. Нагороджений 5 орденами Леніна, 3 орденами Червоного Прапора, орденами Суворова 1-ій і 2-ій мірі, Кутузова 1-ої міри, Богдана Хмельницького 1-ій мірі, 6 іноземними орденами, а також медалями. Загинув при авіаційній катастрофі на горі Авала (біля Бєлграда, Югославія), де поставлений пам'ятник загиблої радянської делегації на чолі з Б. Похоронен в Москві на Червоній площі біля Кремлівської стіни.
