Бірманці, нація, основне населення Бірми . Чисельність близько 20 млн. чіл. (1970). Говорять на бірманській мові, писемність якого сходить до 11 ст Серед Би. є ряд етнографічних груп: араканци — жителі північно-західного побережжя, таунгу в Центральній Бірмі і група інта, що живе ізольовано в надводних свайних селищах на південно-східному березі озера Інле. Віруючі Б. у більшості буддисти південного толку, проте повсюдно зберігаються добуддійськие вірування. Частина араканцев — мусульмани, деякі Б. — християни. Основні заняття Б. — землеробство (головним чином рис), городництво, садівництво, рибальство. Розвинені різні ремесла — прядіння, ткацтво, різьблення по каменю, дереву, кісті і металу, лакове виробництво. Значна частина Б. працює на нафтопромислах в е р б оброблювальній промисловості.
Просування предків Би. з території їх древнього проживання — південно-східної області нагір'я Тибету — на територію сучасного розселення здійснювалося протягом довгого часу і в основному завершилося в 8 — середині 9 вв.(століття), хоча міграції відбувалися до 17 ст У Бірмі Б. зіткнулися з древнім населенням країни — монамі (талаїн), що створили тут держава з високою культурою. Впродовж ряду століть між Би. і монамі йшли війни за гегемонію в країні. У результаті більшість монов були або винищено, або асимілює Б., які значною мірою сприйняли їх культуру, у тому числі і писемність; частина монов була відтіснена на Ст, на територію сучасного Таїланду. Що переселилося в 18—20 вв.(століття) до Бірми значне число індійців, переважно бенгальців, зробило великий вплив на сучасну культуру Би., особливо араканцев.
Літ.: Народи Південно-східної Азії, М., 1966; Бірманський Союз. Сб. ст., М., 1958; Чжу Чжі-хе, Бірма, пер.(переведення) з кит.(китайський), М., 1958.
