Бібік Олексій Павлович [р. 5(17) .10.1877, Харків], російський радянський письменник. Народився в робочій сім'ї. За революційну діяльність піддавався арештам і засланням. Почав друкуватися під час вятськой заслання (розповідь «На пристані», 1901). У романі «До широкої дороги» (ч. 1, 1912; ч. 2, «На чорній смузі», 1921) дани картини дореволюційного фабрично-заводського життя, народження протесту в робочому середовищі. Б. написав роман «Катрусина вежа» (1930) — про подіях Громадянської війни на півдні країни, повести «Клімчук», «Кінець Філоновки» (1928), «Повість про верстат» (1934), «Золоторогий тур» (1936), п'єси з робочого побуту: «Архипов», «В нічну зміну» (1917), «Еріон» (1932), «В невідомі країни» (1935). Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора.
Соч.: Полн. собр. соч.(вигадування), т. 1—6, М., 1928—29; Розповіді. [Предісл. А. Луначарського], М., 1927; Вибране, М., 1955; До моря!, М., 1962; Повести і розповіді, М., 1966; До широкої дороги, М., 1968.
Літ.: Тимофіїв До., Олексій Павлович Бібік. До 80-ліття з дня народження, альм. «Ставрополье», 1957 №17; Кабаченко Е., По шляху творчої праці. До 90-ліття з дня народження А. П. Бібіка, там же, 1967 № 3—4; Російські радянські письменники-прозаїки. Біобібліографічний покажчик, т. 1, Л., 1959.
