Бібліотека політехнічна центральна, в Москві, одна із старих і найбільших науково-технічних бібліотек СРСР. Заснована в 1864 Суспільством любителів природознавства, антропології і етнографії при Московському університеті. У 1923 до неї був приєднаний книжковий фонд бібліотеки Політехнічного музею, в 1934 вирішенням СНК(Рада Народних Комісарів) РСФСР бібліотека перетворена в Державну науково-технічну бібліотеку Наркомпроса РРФСР; у 1947 передана Всесоюзному суспільству «Знання». У фондах бібліотеки на 1 січня 1970 налічувалися понад 3 млн. одиниць зберігання, в основному наукова і технічна література. Бібліотека володіє багатою колекцією вітчизняних і іноземних журналів («Гірський журнал» з 1826, «Engineer» з 1857, і ін.). Є значна кількість рідких і коштовних книг.
Щорічна відвідуваність бібліотеки — 300 тис. По міжбібліотечному абонементу книги висилаються в 1500 організацій різних міст СРСР. Бібліотека веде велику роботу по пропаганді природничонаукової, науково-технічної і суспільно-політичної книги. Видає спільно з науково-методичним радим з пропаганди науково-технічних знань суспільства «Знання» рекомендаційні бібліографічні посібники в допомогу лекторам по актуальних проблемах науки і техніки; з Державною бібліотекою СРСР ним. В. І. Леніна — серію оглядів науково-популярної літератури для самоосвіта «Нове в науці і техніці»; з інститутом історії природознавства і техніки АН(Академія наук) СРСР з 1946 — науково-допоміжні бібліографічні покажчики «Історія техніки». Бібліотекою підготовлений і випущений в 1970 2-й т. фундаментального покажчика «Книга про книги» — «Історія природознавства і техніки». Для підприємств, наукових організацій і установ Би. п. виконує бібліографічну інформацію про нову вітчизняну і іноземну технічну літературу складає ретроспективні покажчики по техніці.
