Бурятська мова, мова бурять, що живуть в Бурятській АССР, Усть-ордінському бурятському національному окрузі Іркутської області, Агинськом бурятському національному окрузі Читинської області РРФСР, в північній частині МНР(Монгольська Народна Республіка) і на З.-В.(північний схід) КНР(Китайська Народна Республіка). Число тих, що говорять Би. я. (у СРСР) — близько 239 тис. чіл. (1959). Відноситься до групи монгольських мов. По граматичній будові Б. я. — агглютінатівний. Голосні підкоряються законам сингармонізма; бувають короткими і довгими. Словарний склад Би. я. характеризується багатою самобутньою лексикою. До Жовтневої революції своєї писемності в бурят не було. З 18 ст користувалися старомонгольськой писемністю, на якій велися діловодство і вчення грамоті. У 1931 створена писемність на базі латинського алфавіту, а в 1939 — на базі російського. Сучасний літературний Би. я. оформився в 2-ій половині 30-х рр. на основі хорінського діалекту.
Літ.: Амоголонов Д. Д., Сучасна бурятська мова, Улан-Уде, 1958; Граматика бурятської мови. Фонетика і морфологія, ч. 1, М., 1962; Бертагаєв Т. А., Цидендамбає в Ц. Би., Граматика бурятської мови. Синтаксис, М., 1962; Черемисів До. М., російський для Бурят-монгола словник, М., 1951; Словник Російського бурят-монгола, М., 1954.
