Бурдель (Bourdelle) Еміль Антуан (30.10.1861, Монтобан, — 1.10.1929, Ле-Везіне), французький скульптор. Вчився в школах витончених мистецтв в Тулузе (1876—84) і Парижі (1884—86). Працював в майстернях А. Фальгьера (1884) і О. Родена (1893—1908). Викладав в студії Гранд Шомьер (1909—29). Твори Б. кінця 1880-х — початки 1900-х рр., з їх часом несамовитою експресією («Пам'ятник полеглим» в Монтобане, бронза, 1893—1902), відмічені дробом ритмів, об'ємів, ускладненістю загальної побудови. Надалі, прагнучи до героїзації і монументалізациі образів, Би. творчо втілює традиції грецької архаїки і ранньої класики, європейського середньовічного мистецтва; твори Б. відрізняються єдністю конструктивності і динаміки, контрастністю світла і тіні, грубувато-енергійною обробкою утрирувано-крупних, щільних форм, активністю просторової побудови («Геракл, що стріляє з лука», 1909, «пенелопа», 1909—12, «Сафо», 1924—25, — все бронза). У портретах («О. Роден», бронза, 1909; «А. Франс», бронза, 1919) Би. виявляв напруженість духовного життя людини; у пам'ятнику К. Альвеару в Буенос-Айресі (бронза, 1915—23), у встановлених в Парижі статуї «Францію» (бронза, 1925) і пам'ятнику А. Міцкевічу (бронза, 1909—29) прагнув виразити цивільні ідеї. У окремих творах Би. 20-х рр. з'являються межі декларативності, стилізації і архаїзації. Б. працював також як малює і живописець (фрески Театру полів Елісейських, 1912). Творчість Би., одного з найбільших монументалістів свого часу, зайняло видне місце в прогресивному французькому мистецтві 1-ої третини 20 ст
Соч.: Мистецтво скульптури, пер.(переведення) з франц.(французький), М., 1968.
Літ.: Роден і його час. Каталог, М. [би. р.]; Стародубова Ст Ст, Бурдель, М., 1970; Jianou 1., Dufet M., Bourdelle. P., 1965.
