Бунге Микола Андрійович
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Бунге Микола Андрійович

Бунге Микола Андрійович [3(15) .12.1842, Варшава, — 31.12.1914 (13.1.1915), Київ], російський хімік. У 1865 закінчив Київський університет. З 1871 професор Київського університету по кафедрі технічної хімії. Б. показав (1870), що спирти, меркаптани, кислоти, тіокислоти, а ще краще їх металеві похідні розкладаються електричним струмом у водних розчинах на водень (метал), що виділяється на катоді, і останню групу, що виділяється на аноді. У 1892 Би. узагальнив явища електролізу неорганічних і органічних з'єднань і пояснив причини виділення на аноді різних продуктів залежно від умов електролізу. Б. удосконалив методику газового аналізу. Він був укладачем «Оглядів книжкової літератури за хімічною технологією» (1873—82). Під редакцією Б. складений «Покажчик російської літератури по математиці, чистим і прикладним природним наукам» за 1872—90 (18 тт., Київ, 1873—91). Би. був одним з засновників Російського хімічного суспільства. Очолюючи Київське відділення Російського технічного суспільства (з 1873 по 1905) і Київське суспільство дослідників природи, відстоював необхідність технічного і економічного прогресу Росії і особливо України.

  Би. організував видання «Записок по бурякоцукровій промисловості і тепловій техніці» і випустив 33 томи «Щорічників по бурякоцукровій промисловості». За ініціативою Б. на Україні були організовані технічні школи по цукроварінню, у дорожній і будівельній справі, по нагляду за паровими казанами, хімічна лабораторія. Б. був одним з ініціаторів установи Київського політехнічного інституту (1898).

  Соч.: До електролізу металептічеських похідних органічних кислот, «Журнал Російського физико-хімічного суспільства. Частина хімічна», 1892, т. 24, ст 9; Хімічна технологія, ч. 1—2, До., 1869—88; Курс хімічної технології 2 видавництва, До., 1905.

  Літ.: Реформатський С. Н., Микола Андрійович Бунге. «Журнал Російського физико-хімічного суспільства. Частина хімічна», 1916, т. 48, ст 3.