Бузоні (Busoni) Ферруччо Бенвенуто (1.4.1866, Емполі, поблизу флоренції, — 27.7.1924, Берлін), італійський піаніст, композитор, диригент, педагог і музичний письменник. Народився в музичній сім'ї: батько — кларнетист, мати — піаністка. З 15 років член філармонічної академії Болонськой. Лауреат 1-го Міжнародного конкурсу ім. А. Г. Рубінштейна (Петербург, 1890, викладач по композиції). У 1888—90 викладав в Гельсингфорсе (Хельсінкі), в 1890—91 — у Московській консерваторії (клас фортепіано). З 1920 професор (клас композиції) Берлінської вищої музичної школи, член Академії мистецтв. Гастролював в Росії (останні виступи 1912, 1913).
Б.— автор чотири обпер, у тому числі «Турандот» (постановка 1917, Цюріх); фортепіанного концерту (1904) «Контрапунктичної фантазії» для 2 фортепіано (1922), 2 сонат для скрипки і фортепіано, симфонічних, камерно-інструментальних і ін. творів. Широко відомі редакції і транскрипції Б., головним чином вигадувань І. С. Баха і Ф. Аркуша.
Погляди Б. на музику знайшли віддзеркалення в багаточисельних статтях і книзі «Ескіз нової естетики музичного мистецтва» (1907, російський період 1912).
Серед учнів Би. — Р. H. Беклемішев, А. Браїловський, Е. Петрі, Ю. Турчиньський (піаністи); Н. Набоков, Ф. Ярно (композитори). З 1949 в Больцано (Італія) щорік проводяться Міжнародні конкурси піаністів ім. Бузоні.
Соч.: Briete an seine Frau, Lpx., 1935.
Літ.: Барінова М. Н., Спогади про І. Гофмане і Ф. Бузоні, М., 1964; Коган Р., Ферруччо Бузоні, М., 1964; його ж, Д. Альбер, Бузоні і сучасність, «Радянська музика», 1967 № 1; Dent Е. J., F. Busoni, L., 1933 (з нотогр. і бібл.); Debusmann Е., F. Busoni, Wiesbaden, 1949 (з нотогр. і бібл.).
