Будников Петро Петрович [9(21) .10.1885, Смоленськ, — 6.12.1968, Москва], радянський учений, фахівець в області неорганічної хімії і хімічної технології силікатів, член-кореспондент АН(Академія наук) СРСР (1939), академік АН(Академія наук) УРСР (1939) і Польською АН(Академія наук) (1956), Герою Соціалістичного Труда (1965). Закінчив Ризький політехнічний інститут (1911), в 1918—41 професор у вузах Іваново-Вознесенська і Харкова; з 1944 професор Московського химіко-технологічного інституту ім. Д. І. Менделєєва. Основний напрям робіт Би. — комплексне дослідження мінеральних багатств СРСР і дослідження доріг їх використання (в області цементов, хімічно стійких і вогнетривких матеріалів). Автор монографій, що містять теоретичні узагальнення в області хімії і технології силікатних і окисних матеріалів. Серія теоретичних робіт Би. відноситься до вивчення реакцій в твердих фазах, діаграм стану систем і механізму спікання і рекристалізації високовогнетривких оксидів і їх з'єднань. Би. належить більше 90 винаходів. Державна премія СРСР (1942, 1950, 1952). Нагороджений 2 орденами Леніна, 5 іншими орденами, а також медалями.
Соч.: Гіпс, його дослідження і вживання, 3 видавництва, М. — Л., 1943; Вибрані праці, До., 1960; Хімія і технологія силікатів, До., 1964; Хімія і технологія будівельних матеріалів і кераміки, М., 1965; Неорганічні матеріали, М., 1968; Реакції в сумішах твердих речовин, 2 видавництва, М., 1965 (совм. з А. М. Гинстлінгом).
Літ.: Торопов Н. А. [і ін.], Петро Петрович Будников, «Журнал прикладної хімії», 1965, т. 38, ст 10; Петро Петрович Будников, М., 1967 (Матеріали до біобібліографії учених СРСР. Серія хімічних наук, ст 40).
