Будинок техніки, Будинок науково-технічної пропаганди, установа, що веде науково-технічну пропаганду і організуюче обмін передовим виробничо-технічним досвідом між робітниками і інженерно-технічними працівниками однієї або декількох галузей промисловості, транспорту, будівництва. У СРСР на початок 1970-х рр. працювало понад 100 Д. т.
Д. т. організовують обговорення найбільш актуальних питань технічного вдосконалення виробництва з використанням новітніх досягнень науки і техніки; залучають учених, інженерно-технічних і наукових працівників до розробки рекомендацій по впровадженню у виробництво прогресивної технології, комплексної механізації і автоматизації; виявляють для широкого поширення досягнення передових виробничих колективів, досвід новаторів і передовиків виробництва; надають методичну допомогу технічним кабінетам, технічним бібліотекам і бюро технічної інформації підприємств; організовують конференції, семінари, університети технічного прогресу і економічних знань, лекції, доповіді, консультації, екскурсії на передові підприємства і ін. Д. т. розташовують: лекційними і виставковими залами, технічними кабінетами, фотолабораторіями; деякі Д. т. мають друкарні або друкарсько-розмножувальні лабораторії. Робота в Д. т. ведеться за допомогою активу учених, науковців, інженерів, техніків і робітників які об'єднуються в самостійні науково-технічні секції. Керівництво секціями і координація їх роботи здійснюються такими, що є при Д. т. радими з науково-технічної пропаганди, що складаються з представників секцій, наукових організацій і підприємств. Діяльність Д. т. проводиться в тісному контакті з організаціями Всесоюзного суспільства «Знання», центрами науково-технічної інформації республік, країв, областей, міст і Всесоюзного суспільства винахідників і раціоналізаторів.
