Буачидзе Самуїл Григорович (партійний псевдонім — Ной) [5(17) .7.1882, сіло Царцхналі Кутаїсськой губернії, — 3.7. 1918, Владикавказ, нині Орджонікідзе], діяч російського революційного руху, один з керівників боротьби за Радянську владу на Північному Кавказі. Член Комуністичної партії з 1902. Народився в селянській сім'ї. Закінчив сільськогосподарське училище, вчительські курси. У 1905 член комітету Імеретіно-мінгрельського, один з організаторів озброєної боротьби селян в Західній Грузії. У 1906—07 вів революційну роботу у Владикавказі, Ростові-на-Доні, Москві. Піддавався репресіям. Бігши в 1911 з якутського заслання, емігрував за кордон. У Швейцарії зустрічався с В. І. Леніном, працював по завданнях ЦК РСДРП (б). У квітні 1917 повернувся до Росії. Член ради Владикавказа, потім його президії. Голова комітету Владикавказа РСДРП (б). З лютого 1917 член Терського народної ради голова Колегії по охороні громадського і революційного порядку. З березня 1918 голова Совнаркома Терськой народної республіки. Убитий контрреволюціонерами на мітингу.
Літ.: Никонов І. Н. і Гальцев Ст С., Ной Буачидзе, Орджонікідзе, 1957; Дубінський-мухадзе І., Ной Буачидзе, М., 1960.
