Буасье Гастон
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Буасье Гастон

Буасье (Boissier) Гастон (15.8.1823, Ним, — 11.6.1908, Вірофле), французький історик античності, член французької академії (1876). У 1861—1906 професор Коллеж де Франс, в 1865—99 — Вищої нормальної школи. Б. — автор фундаментальних робіт по історії римського суспільства, язичеській релігії, християнству. Першопричиною історичних подій Би. рахував долю, провидіння, намір божества, пізнати які неможливо. Б. прагнув обгрунтувати тезу неминучій і добродійній для людства перемозі християнства, із його точки зору законного наступника і кращого охоронця античної цивілізації. У історичній концепції Б. сильні елементи модернізації історії; ідеалізуючи середні шари римського суспільства, він шукав аналогій капіталізму в Римі.

  Соч.: Promenades archéologiques. Rome et Pompéi, 9 éd., P., 1908; Tacite, P., 1903; La conjuration de Catilina, P., 1905; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Падіння язичества, М., 1892; Цицерон і його друзі, М., 1914: Римська релігія від часів Августа до Антонінов, М., 1914; Суспільний настрій часів римських цезарів, П., 1915.

  Літ.: Thoulouze P., Gaston Boissier (1823—1908), P., 1923.

   Ст І. Кузіщин.