Бруні (Bruni) Леонардо (справжнє ім'я; прізвисько — Аретіно, Aretino) (1370 або 1374, Ареццо, — 8.3.1444, флоренція), італійський гуманіст, письменник і історик. У основі його світогляди — віра в безмежні творчі можливості людини і його одвічне прагнення до добра. У морально-філософських і педагогічних трактатах відстоював ідею всестороннього розвитку особи і засуджував аскетизм. Високо цінуючи класичну латинь, Би. виступав в захист італійської мови як мови наукової і художньої літератури. На італійській мові їм написано «Життя Данте», «Життя Петрарки» і новелу «Історія Антіоха, сина Сельовка»; на латинській мові — комедія «Поліксена» і «Мова Геліогабала». Б. перекладав латинською мовою Платона і Арістотеля. Його вигадування «Про правильне переведення» — одна з перших спроб створити теорію переведення. У політичних памфлетах виступав проти тиранення, захищаючи республіканських буд. У роботах по історії («Історія флоренції», «Записки про події мого часу») критично підійшов до історичних джерел і намагався розкрити причини історичних подій і явищ. Підкреслюючи значення цивільних свобод в історії флоренції, Би. бачив в останній спадкоємицю республіканських традицій Древнього Риму, покликану відстояти ці свободи в боротьбі з тиранами Мілана.
Соч.: Humanistisch-philosophische Schriften, hrsg. von H. Baron, Lp/., 1928: Historiarum florentini populi, [Bologna], 1926; Commentarius rerum suo temporegestarum, Bologna, 1926.
Літ.: Корелін М., Ранній італійський гуманізм і його історіографія, т. 4. СП(Збори постанов) би. 1914, с. 22-138; Rossi V., Il quattrocento, [Mil.], 1949.
