Бровка Петрусь (Петро Устіновіч) [р. 12(25) .6.1905, дер.(село) Путілковічи, нині Ушачського району Вітебської області], білоруський радянський поет, народний поет БССР (1962), академік АН(Академія наук) БССР (1966; член-кореспондент 1953). Член КПРС з 1940. Закінчив Білоруський державний університет (1931). Друкується з 1926. Перші твори — збірка віршів «Годи як шторм» (1930), «Цехові будні» (1931), повість про робочий клас «Каландри» (1931). У ранній ліриці — пафосно-романтичне оспівування революції, нового соціалістичного устрою життя. Поема «Крізь гори і степи» (1932) — про Громадянську війну, поема «1914» (1935) викриває антилюдську суть імперіалістичних воєн. У цих творах позначилося плідне навчання автора в Ст Ст Маяковського. Новий герой — будівельник і творець, що активно перетворює життя, з'являється в поезії Б. в середині 30-х рр. («Апрель», «Дід Тарас» «Садівник», «Радость»). Поет прагне розкрити різноманіття і глибину відчуттів ліричного героя, передати радість життя, оспівати красу природи рідного краю (збірки «Прихід героя», 1935, «Весна батьківщини», 1937, «Дорогами боровимі», 1940). У роки Великої Вітчизняної війни Б. працював у фронтовому і партизанському друці. Подвиг народу, його мужність і стійкість Би. відобразив в ліро-епічних поемах «Білорусь» (1943), «Поема про Смолячкова» (1943), віршах «сіятимемо, білоруси!», «Кастусь Каліновський», «Надя-Надейка», «Могила бійця» і ін. Поеми «Ясний Кут», «Полоняник» (обидві 1945), «Хліб» (1946), вірші «Парк Перемоги», «Смерть героя», «Коваль» відмічені тонким ліризмом, яскравим національним колоритом. Поема «Хліб», вірші «Думи про Москву», «Народне спасибі», «Брат і сестра» і ін. удостоєні Державної премії СРСР (1947). Трудовий подвиг народу, дружба радянських людей, боротьба за мир — теми збірок «В рідному будинку» (1946), «Дорога життя» (1950; Державна премія СРСР, 1951), «Твердим кроком» (1954). Роман «Коли зливаються річки» (1957; Літературна премія імені Я. Коласа, 1957) присвячений будівництву ГЕС(гідроелектростанція) на кордоні трьох республік, дружбі білорусів, литовців і латишів. У поезії Б. зріс гуманістичний пафос, поглибилися реалізм, філософська насиченість, проникнення у внутрішній світ радянської людини (збірки «Пахне чебрець», 1959; «А дні йдуть...», 1961; Ленінська премія, 1962; «Завжди з Леніном», 1967; «Серед червоної горобини», 1969). Поема «Завжди з Леніном» (1956) — схвильована розмова з читачем про велику силу ленінських ідей. Лірична поема «Голос серця» (1960) присвячена матері поета, замученій фашистськими катами в Освенциме. Сила поезії Б. — в глибокій громадянськості, щирій емоційності, життєстверджуючому світовідчуванні, простоті і ясності форми. Б. — автор лібретто обпер «Міхась Підгірний» і «Дівчина з Полісся». Переводив на білоруська мова твору Ст Маяковського, М. Ісаковського, А. Твардовського, А. Прокофьева, Т. Шевченка, М. Бажана, П. Тичини і ін. Депутат Верхньої Ради СРСР 4—8-го скликань. На 20—26-м-коді з'їздах КПБ обирався членом ЦК. У 1945—48 гл.(глав) редактор журналу «Полум'я». У 1948—67 голова Правління СП(Збори постанов) БССР. З 1967 головний редактор Білоруської радянської енциклопедії. Нагороджений 3 орденами Леніна, 2 іншими орденами, а також медалями.
Соч.: Збор твораў, т. 1—4, Мiнськ, 1965—66; у русявий.(російський) пер.(переведення)— Ізбр. проїзв.(твір), т. 1—2, М., 1969.
Літ.: Перкiн Н., Творчасць Пятруся Броўкi, Мiнськ, 1952; Бярозкiн Р., Пятрусь Броўка, в його кн.: Паезiя праўди, Мiнськ, 1958; Мозольков Е., Петрусь Бровка, в його кн.: Співаюча земля, М., 1965; Ісаковський М., Собр. соч.(вигадування), т. 4, М., 1969, с. 90—97; Пятрусь Броўка. Бiблiяграфiчни даведнiк Мiнськ, 1965.
