Броделе Ганна Юльевна [р. 3(16) .9.1910, с. Таурога, Литва], латиська радянська письменниця. Народилася в сім'ї лісника. Друкується з 1927. За участь в підпільній роботі в буржуазній Латвії піддавалася тюремному висновку (1932—1936). Вчилася в Літературному інституті ім. М. Горького в Москві. Автор збірки віршів «Вільна батьківщина» (1946), військових розповідей «Сильні люди» (1946). У післявоєнні роки в театрах Латвії йшли п'єси Б. з колгоспної життя («Весна в селі Річковому», 1948). Перелом в свідомості старої інтелігенції відбитий в п'єсі «Вчитель Страуме» (1949). Найбільш значна проза Б. — повість «Березня» (1950), роман «Тихе містечко» (1967) про боротьбу за Радянську владу в буржуазній Латвії, романи з колгоспного життя «Кров'ю серця» (1955) і «Вірність» (1960). Проблемам молоді присвячені повести «Синій горобець» (1965, російське переведення 1966), «Це мій час» (1969). Нагороджена 2 орденами, а також медалями.
Соч.: lzlase, Rїga, 1960; у русявий.(російський) пер.(переведення)— Весна в селі Річковому, М-код.—Л., 1949; Вчитель Страуме, М-код.—Л., 1949; Березня, М., 1952; Кров'ю серця, М., 1959; Вірність, М., 1962; Тихе містечко, М., 1968.
Літ.: Нарис історії латиської радянської літератури, Рига, 1957.
