Братерства, українські і білоруські національно-релігійні громадські організації 15—18 вв.(століття) Створювалися при православних церквах на території України, Білорусії, частини Литви для боротьби проти національного пригноблення і насильницького окатоличування росіян, українців і белоруссов православного віросповідання. Виникли Б. ще в 15 ст (старі в Львові і у Вільно), в Каменец-Подольське і Рогатині — в 1589, в Могильові — в 1590, в Бресті — в 1591, в Перемишле — в 1592, і ін. Би. були засновані на демократичних принципах. Їх членом міг бути кожен, хто вносив внесок на загальні витрати. Основну масу «братчиков» складали городяни, проте, окрім них, в Би. входили представники духівництва, шляхти і селян. У 1620 в Киево-Богоявленськоє Б. вписалося все запорізьке військо на чолі з гетьманом Сагайдачним . Їх організаційні форми нагадували середньовічні міські цехи. Б. мали свої статути. Боролися за право ставропігії, тобто за незалежність від місцевого духовного начальства і підпорядкування безпосередньо патріархові. Б. виступали проти ієзуїтської пропаганди і насадження католицтва і уніату на Україні і в Білорусії, боролися за національно-культурну незалежність українського і білоруського народів, підтримували зв'язки з Росією, Молдавією, південними слов'янами; вели велику культосвітню діяльність, відкривали братські школи, друкарні. Довкола шкіл збиралися культурні сили. На базі школи Київського Б. у 1632 була створена Києво-могилянська колегія (пізніше академія). З братських шкіл вийшли ряд письменників, учених, політичних діячів, діячів освіти, книгодрукування, мистецтв, які сприяли зміцненню зв'язків українського і білоруського народів з російським народом (наприклад, Іов Борецкий, Лаврентій Зізаній, Памва Беринда, Захар Копистенський, Єпіфаній Славінецкий і ін.).
В 2-ій половині 17—18 вв.(століття), у зв'язку з подальшим зміцненням феодальних стосунків, роль Би. у суспільно-політичному житті слабшає. У Галіциі на Правобережжі Дніпра вони попадають під вплив духівництва, на Лівобережжі виконують переважно релігійно-побутові функції. Б., що існували при деяких сільських і міських церквах в 19 ст, вже не займалися суспільно-політичною і культурною діяльністю, хоча і зберігали деякі обряди і звичаї, властиві колишнім Би. В кінці 19 — початку 20 вв.(століття) деякі діячі православної церкви створювали організації клерикалізму, що не мали нічого спільного, окрім назви, з колишніми Б., що хоча і посилалися на їх традиції.
Літ.: Гуслістій До., Наріси з icторiї Україні, ст 3 — Візвольна боротьба українського народові проті шляхетської Полищi в другiй половінi XVI i в першiй половінi XVII ст., До., 1941; Icaeвіч Я. Д,, Братерства та їx роль в розвітку ypaїнської культурі XVI—XVIII ст., До., 1966: Ефіменко А., Південно-російські братерства, в її кн.: Південна Русь, т. 1, СП(Збори постанов) Би. 1905.
