Бразільська комуністична партія (Partido Coiminista Brasileiro, БКП), створена на 1-м-коді з'їзді цієї партії, що відбувся 25—27 березня 1922 в рр. Ріо-де-Жанейро і Нітерой. Партія виникла на базі комуністичних груп, кружків і ліг, що зародилися в основних промислових центрах Бразилії після Великої Жовтневої соціалістичної революції в Росії, під безпосереднім впливом її ідей. Приєднання БКП до Комуністичного Інтернаціоналу (1924), налагодження контактів з іншими братськими партіями і вивчення їх досвіду сприяли подальшому формуванню БКП як партії ленінського типа. До 2-го з'їзду (травень 1925, Ріо-де-Жанейро) партія прийшла такою, що помітно окріпнула і розширила свої ряди. Головним питанням з'їзду було подальше розширення рядів партії, створення широкої мережі парторганізацій з метою зміцнення роботи в профспілках робітників і серед селян. До моменту проведення 3-го з'їзду (28 грудня 1928 — 3 січня 1929) вплив БКП виявлявся вже в деяких органах місцевої самоврядності. Проте на 3-м-коді з'їзді запанували хвостистські настрої, що відобразили посилення дрібнобуржуазного впливу в рядах БКП. В середині 30-х рр. БКП виступила ініціатором руху проти спроб фашизації Бразилії, в захист демократичних свобод. Вона очолила Національно-визвольний альянс (НОА) і що спалахнули під його керівництвом повстання (1935), антифашистські настрої Бразільського народу, що яскраво відобразили. Розгром НОА, масові арешти комуністів, поліцейська розправа над керівництвом партії в 1940 ослабили сили партії. Проте партія продовжувала в умовах глибокого підпілля вести боротьбу проти фашизації країни, проти іноземного поневолення, за аграрну революцію і прогрес народу Бразилії. У серпні 1943 в містечку Мантікейра (поблизу Ріо-де-Жанейро) відбулася Національна конференція БКП. Вона зіграла велику роль в організаційному зміцненні партії і підготувала умови для виходу її з підпілля. За час легальної роботи в 1945—47 БКП стала масовою партією, в рядах якою налічувалося понад 100 тис. членів, 73 комуністи були вибрані в 1945 у Федеральні засновницькі збори і в засновницькі асамблеї штатів; Генеральний секретар БКП Л. До. Престес був вибраний сенатором. Умови «холодної війни», створені імперіалізмом в 1947, перешкодили процесу демократичного розвитку в Бразилії. У 1948 депутати-комуністи були позбавлені мандатів. У подальшому впродовж ряду років в партії виявлялися суб'єктивізм в оцінці внутрішнього положення Бразилії, елементи догматизму і сектантства, що відбилося в програмі партії, прийнятої на 4-м-коді з'їзді БКП (7—11 листопада 1954, м. Сан-Паулу). Усунувши після напруженої ідеологічної боротьби ревізіоністські тенденції в партії, БКП в 1958, залишаючись юридично нелегальною, вийшла на арену легальної діяльності і приступила до енергійного розгортання боротьби на всіх основних її ділянках. 2—6 вересня 1960 в Ріо-де-Жанейро відбувся 5-й з'їзд, що ухвалив Політичну резолюцію, яка орієнтувала партію на виконання основних завдань моменту: посилення боротьби проти імперіалізму і буржуазно-латифундистської реакції, розширення демократичних прав і свобод і виконання невідкладних вимог трудящих. 5-й з'їзд приділив велику увагу роботі партії в профспілках, серед селянства, жінок і молоді, боротьбі за мир, в захист Кубинської революції і затвердив новий статут БКП. До 1964 політичне життя країни характеризувалося розвитком демократичного процесу. Відбувалися багато місцевих і національних конгресів профспілок, селянських з'їздів, конгресів інтелігенції і студентства, в ході яких складалася єдність дій широких народних мас в боротьбі за виконання насущних завдань розвитку країни по демократичній дорозі. Реакційний переворот в квітні 1964, інспірований імперіалізмом США і здійснений групою украй правих військових і цивільних діячів, перешкодив подальшому розвитку демократичного процесу в Бразилії. БКП була вимушена знов піти в глибоке підпілля і перебудовувати свою роботу в умовах репресій проти всіх демократичних сил. У процесі підготовки до 6-го партз'їзду БКП була поставлена перед необхідністю долати ультральовацкие тенденції, що виразилися в прагненні окремих членів її керівництва ревізувати принципові положення діяльності партії і нав'язати їй лінію на негайне розгортання озброєної боротьби в країні без врахування конкретних умов і можливостей. У грудні 1967 в глибокому підпіллі відбувся 6-й з'їзд БКП. Найважливішим документом з'їзду з'явилася Політична резолюція, в якій дан аналіз політичного положення в країні і намічені стратегічні і тактичні завдання партії на найближчий період. Тактична лінія партії передбачає використання всіх форм боротьби, включаючи озброєну, залежно від конкретної обстановки, що складається. Одному з первинних завдань резолюцією визнана необхідність посилення роботи по розширенню впливу партії в масах. З'їзд одностайно підтвердив рішення що відбувся у вересні 1967 пленуму ЦК БКП про виключення з партії групи лівацьких розкольницьких елементів, що входили раніше до складу керівництва БКП. При всіх існуючих труднощах БКП виконує свої завдання, усвідомлюючи при цьому той факт, що після заборони в 1965 політичних партій БКП залишається єдиною організованою політичною силою в країні.
Делегації БКП брали участь в міжнародних нарадах представників комуністичних і робочих партій (Москва, 1957, 1960 і 1969). БКП будується на принципах демократичного централізму. Її найвищим органом є з'їзд. Генеральний секретар ЦК БКП — Л. До. Престес. Центральний орган БКП — щомісячна газета «Вос операрія» («Voz operaria»).
Літ.: Pereira A., Formação do PCB, [R. de J.], 1962; Prestes L. C., Em marcha para um Partido Comunista de masas, R. de J., 1947.
