Бразільське плоскогір'я, плоскогір'я, що займає велику частину сходу Південної Америки від 3 до 35° ю. ш.(південна широта), переважно в Бразилії, південь — в Уругваї, на Ю.-З.(південний захід) його край заходить до Парагвая і Аргентини. Сильно підведено на Ст і Ю.-В.(південний схід) над побережжям Атлантичного океану (р. Бандейра, 2890 м-код ) , полого нахилене на С. до Амазонської низовини і на Ю.-З.(південний захід) до Лаплатськой низовини; на З.-3. обривається до западини верхнього Парагвая.
Би. п. складається з древніх кристалічних щитів і синекліз, заповнених осадовими і вулканічними породами (геологічний нарис див.(дивися) в ст. Бразилія, розділ Природа).
В рельєфі щити виражені переважно цокольними рівнинами висотою 250—300 м-коду на С. і 800—900 м-код в центрі з окремими останцовимі вершинами або бриловими масивами до 1350 м-код (плоскогір'я Гояс). Атлантичний щит сильно розбитий скиданнями і різко обривається до океану, що надає східним схилам вигляду гірських хребтів — серр (португ. serra) — Серра-ду-марі, 1889 м-коду, Серра-да-Мантікейра, 2787 м-код, і др.; окремі кристалічні масиви в печені і вологому кліматі набувають специфічних форм «цукрових голів». Би. п. із З.-В.(північний схід) і Ст обрамувало вузькими ділянками Пріатлантічеськой низовини. По правобережжю р. Сан-Франсиську піднімаються до 1500—2100 м-код загострені залишкові протерозойськие гребені Серра-ду-Еспіньясу. Синеклізи (у шттах Мараньян і Піауї, уздовж річок Сан-Франсиську і верхньої Парани і ін.) представлені зазвичай рівнинами пластів, часто з ерозійними уступами типа куест, а в найбільш підведених районах — останцовимі песчаниковимі столовими плато з крутими уступами — шападамі (вони характерні і для нескладчастого чохла фундаменту); лише западина Парани зайнята ступінчастим лавовим плато.
Би. п. лежить в субекваторіальному, тропічному і субтропічному кліматичних поясах. Середні температури січня змінюються з Ю.-З.(південний захід) на З.-В.(північний схід) від 22 до 29 °С (максимальна до 42°С), липня — від 12 до 25°С, мінімальна, — 6°С (під тропіком). Кількість і режим опадів усередині Б. п. дуже різні: на С. і в центрі осідання випадають переважно влітку, до 1400—2000 мм в рік (на З.-В.(північний схід) менше 500 мм, найсухіший район), на Ст — понад 2000 мм, майже без засухи, а на Ю. 1000—1800 мм протягом всього року.
В режимі річок зазвичай різко виражено скорочення витрати зимою і бурхливі паводки влітку. Стік з С. і З.-З.(північний захід) Би. п. відноситься до басейнів правих припливів Амазонки (припливи Мадейри, Тапажос, Шингу і Токантінс з Арагуаєй), із З.-В.(північний схід) і Ст — до басейнів Парнаїби, Сан-Франсиську і інших річок, поточних в Атлантичний океан, з Ю.-З і Ю. — до басейнів Парани і Уругваю. Річки рясніють порогами і водопадами, що створюють великі запаси гідроенергії, не перешкоджають судноплавству.
Би. п. на З.-3. і С. покрито вологими вічнозеленими і листопадно-вічнозеленими лісами, в центрі — чагарниковими саванами — кампос серрадос, на З.-В.(північний схід) — ксерофітно-суккулентним рідколіссям — каатингою, на Ст — волого-тропічними вічнозеленими і літньозеленими лісами, а на Ю. — змішаними лісами з хвойних з вічнозеленим листям і бездревесной саваною — кампос лімпос.
