Ботанічні сади , науково дослідницькі, учбово-допоміжні і культосвітні установи, культивуючі і вивчаючі рослини, що пропагують ботанічні знання. Основу Б. с. складають колекції живих рослин, що вирощуються у відкритому грунті і в оранжереях і використовуваних для дослідницьких робіт і для пристрою експозицій. При розміщенні колекцій найбільш поширені географічні і систематичні принципи. У багато Б. с. є дендрарії, ділянки гірської рослинності (альпінарії ), експозиції корисних рослин (лікарських, харчових, технічних, декоративних і т.п.). У найбільших Би. с. зосереджено до 2—3 десятків тис. видів рослин. Основне дослідницьке завдання Б. с. — пошук нових корисних рослин і введення їх в культуру.
Історично Б. с. з'явилися першими науковими ботанічними центрами. Багато хто з них є по суті комплексними інститутами, ведучими дослідження по ряду розділів ботаніки; інші більш менш спеціалізовані тематично або по своєму призначенню.
В Західній Європі попередниками Б. с. були монастирські сади (з 4 ст), в яких культивувалися лікарські рослини. Перші Б. с. були засновані в Італії в 14 ст (Салерно, 1309; Венеція, 1333). У 16—17 вв.(століття) Б. с. виникли у Франції, Німеччині, Нідерландах, Англії, Швеції і в інших країнах. В цей час Би. с. втрачають чисто медичний характер і завданням їх стає збирання місцевих і іноземців рослин взагалі (інколи з метою інтродукції рослин і акліматизація ) опис і систематизація. З європейських Би. с. найбільш відомі: у Кью (Лондон), де зібрано 25 тис. видів; Едінбургу (35 тис.); Упсале (10 тис.), де працював До. Лінней ; Утрехте (10 тис.); Брюсселі (13,5 тис.); Західному Берліні (18 тис.); Женеві (15 тис.) і ін. У Північній і Південній Америці створення перших Би. с. відноситься до 18 в.; найбільш відомі Б. с. в Нью-Йорку (Нью-йоркський — 15 тис., Бруклінський — 8тис.; Монреалі (20 тис.); Ріо-де-Жанейро (7,5 тис.). У 18—19 вв.(століття) закладаються Б. с. в колоніальних країнах, що зіграли велику роль у вивченні рослинного світу тропіків і в інтродукції корисних рослин. Серед них найбільш відомі: у Калькутті (Індія), Богоре (Індонезія), Параденії (Цейлон).
В Росії попередниками Б. с. були аптекарські городи в Москві (1706, нині філія Б. с. Московського університету), Лубнах (1709), Петербурзі (1714, з 1823 Імператорський Би. с., нині Б. с. Ботанічного інституту АН СРСР) і ін. Спочатку в них культивувалися лише лікарські рослини, але поступово тут стали збирати також інші дикорослі і культурні види з різних районів Росії (особливо з Сибіру) і зарубіжних країн. Одночасно виникали приватні Б. с. поміщиків — любителів ботаніки (сад Демідова в Москві, 1756 Разумовського в Горенках, 1798, і ін.). У 19 ст грунтуються Б. с. при університетах (Юрьев, 1803; Харків, 1804; Казань, 1806; Київ, 1835; Одеса, 1865; Томськ, 1880, і ін.). Особливе значення мало створення Б. с. в південних районах Росії, які стали центрами інтродукції субтропічних рослин (Никітський ботанічний сад в Криму, 1812; Ботанічний сад Сухумі, 1840; Тбіліський ботанічний сад, 1845; Батумський ботанічний сад, 1912). У СРСР понад 100 Би. с. (1969) у всіх природних зонах і у всіх союзних республіках. Незалежно від відомчої підлеглості Б. с. їх діяльність координує Рада ботанічних садів СРСР організований при Головному ботанічному саду АН(Академія наук) СРСР в Москві (заснованому в 1945). Окрім згаданих, популярністю користуються: Головний Би. с. АН(Академія наук) Казахською РСР в Алма-Аті (1933), Центральний Би. с. АН(Академія наук) Туркменською РСР в ашхабаді (1929), Далекосхідний Би. с. Далекосхідної філії АН(Академія наук) СРСР у Владивостоку (1948), Би. с. АН(Академія наук) Таджицькою РСР в Душанбе (1934), Би. с. АН(Академія наук) Вірменською РСР в Єревані (1935), Український республіканський ботанічний сад АН(Академія наук) УРСР в Києві (1935) з багатими географічними експозиціями, полярно-альпійський Би. с. Кольської філії АН(Академія наук) СРСР в Кировське (1931) — найпівнічніший в світі, Центральний Би. с. АН(Академія наук) БССР в Мінську (1932), Сибірський ботанічний сад АН СРСР (центральний) в Новосибірську (1946), Би. с. АН(Академія наук) Узбецькою РСР в Ташкенті (1921), Памірський Би. с. АН(Академія наук) Таджицькою РСР в Хороге (1940). При введенні в культуру нових корисних рослин Би. с. СРСР найбільшу увагу приділяють комплексному вивченню генотіпічного різноманітності вихідних форм, селекції, розробці системи агротехніки нових культур. У результаті діяльності Б. с. були інтродуцировани чайний кущ, тунгове дерево, цитрусові, багато декоративних рослин. Би. с. СРСР проводять велику освітню роботу, підтримують тісні зв'язки з Би. с. різних країн світу (обмін насінням і ін.) і співробітничають з Міжнародною асоціацією Б. с.
Літ.: Векслер А. І. [сост.]. Ботанічні сади СРСР, М., 1949; Ботанічні сади світу. (Короткий довідник), М., 1959; Соколів М. П. Ботанічні сади. Основа їх пристрою і планування, М.— Л., 1959; International directory of botanical gardens, Utrecht, 1963.
