Борута Казіс (6.1.1905, село Кулокай, нині Капсукський район Литовської РСР, — 9.3.1965, Вільнюс), литовський радянський письменник. Народився в селянській сім'ї. Вчився в Каунаському і Віденському університетах. Був одним з ініціаторів створення антифашистського журналу «Тречяс фронтас» («Третій фронт», 1930—31). Друкуватися почав в 1921. Опубліковані збірки віршів «Алло» (1925), «Литва хрестів» (1927), «Хліб насущний» (1933), «Вірші і поеми» (1938) і ін. У романі «Дерев'яні чудеса» (1938) змальована трагічна доля художника з народу. У повести «Мельніца Балтарагиса» (1945) використані мотиви литовських народних казок. Повість «Важкі пам'ятники» (1960) показує життя і загибель радянського художника в період гітлерівської окупації. Для дітей написані книга казок «Піднебіння рушиться» (1955) і повість «Пригоди Юргиса Пакетуріса» (1963).
Соч. у русявий.(російський) пер.(переведення): Піднебіння рушиться або бувальщина-небилиці, М., 1959; Важкі пам'ятники, М., 1961; Хто викликав бурю, Вільнюс, 1964; Пригоди Юргиса Пакетуріса, М., 1965; Млин Балтарагиса. [Предісл. Е. Вітровий], М., 1966; Вітру вольного воля, М., 1967.
Літ.: Lietuviц literatūros istorija, t. 3, d. 2, Vilnius, 1965; то ж, t. 4, Vilnius, 1968.
