Боровський Петро Фокич [27.5(8.6) .1863, містечко Погар Стародубського повіту Чернігівської губернії, — 15.12.1932, Ташкент], радянський хірург і паразитолог. Закінчив Військово-медичну академію в Петербурзі (1887). З 1892 працював в Ташкентському військовому госпіталі. У 1898 описав збудника шкіряного лейшманіозу, встановив його протозойну природу (а не бактерійну, як вважали раніше), що дало можливість розробити питання епідеміології, лікування і профілактики цього захворювання. Запропонував нову модифікацію швів сечового міхура. Б. — один з організаторів охорони здоров'я в Узбецькій РСР. Професор університету Туркестану в Ташкенті (з 1920). У 1927 уряд Узбецької РСР привласнило Б. звання Героя Праці. Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора.
Соч.: Матеріали до вчення про бугорчатке кісток і суглобів, СП(Збори постанов)Б, 1891 (Дісс.); До етіології сартовськой (східною) виразки, «Лікарняна газета Боткина», 1898 № 41, с. 1970; Про сартовськой виразку, «Військово-медичний журнал», 1898, ч. 195, с. 925.
Літ.: Постолов М. П., Петро Фокич Боровський. Життя і діяльність (1863—1932), Таш., 1961; Вавілова М. П., Лісова А. І., Петро Фокич Боровський, Таш., 1964.
