Богородіцкий Василь Олексійович [7(19) .4.1857, Царевококшайськ, нині Йошкар-ола, — 23.12.1941, Казань], радянський мовознавець. Учень І. А. Бодуена де Куртене, один з представників казанської лінгвістичної школи, член-кореспондент Петербурзької АН(Академія наук) (1915). Професор Казанського університету, пізніше — Казанського педагогічного інституту. Роботи в області загального мовознавства, фонетики, порівняльно-історичної граматики індоєвропейських мов, російської мови, тюркського мовознавства. У 1880-х рр. створив при Казанському університеті першу в Росії експериментально-фонетичну лабораторію.
Соч.: Нариси по мовознавству і російській мові, 4 видавництва, М., 1939; Короткий нарис порівняльної граматики аріоєвропейських мов, 2 видавництва, Казань, 1917; Загальний курс російської граматики, 5 видавництво, М., 1935: фонетика російської мови в світлі експериментальних даних, Казань, 1930; Введення в татарське мовознавство у зв'язку з іншими тюркськими мовами, 2 видавництва, Казань, 1953; Введення у вивчення сучасних романських і німецьких мов, 2 видавництва, М., 1959.
Літ.: Ковалів П. С., Василь Олексійович Богородіцкий, в кн.: Тр. Інституту мовознавства АН(Академія наук) СРСР, т. 2, М., 1953; Міроносицкая А. Н., Бібліографічний покажчик праць Ст А. Богородіцкого, там же: Пам'яті Ст А. Богородіцкого, Казань, 1961.
