Богораз Володимир Германович (справжнє ім'я; псевдоніми Н. А. Тан, Ст Р. Тан) [15(27) .4.1865, Овруч Волинської губернії, — 10.5.1936, по дорозі до Ростову-на-Дону], радянський етнограф, письменник, громадський діяч. В молодості примикав до революційних народників. Наукову діяльність почав в 1890-і рр. в колимському засланні (1890—98). Брав участь в експедиціях по вивченню народів Крайнього північного Сходу (1894—96, 1900—01). Основні праці по етнографії і фольклору. Автор підручників, словників, один з творців писемності на мовах народів Півночі. З 1918 співробітник Музею антропології і етнографії АН(Академія наук) СРСР, з 1921 професор ряду ленінградських вузів. Би. — один з тих, що зачинають вивчення історії, етнографії, культури і побуту народів Півночі, ініціатор створення Комітету Севера при Презідіуме ВЦИК і Інституті народів Півночі. З наукових праць виділяється монографія «Чукчі» (ч. 1—2, 1934—39). Опублікував книгу «Чукотські розповіді» (1899), романи і повести з життя первісних людей «Вісім племен» (1902), «Жертву дракона» (1909) і ін., роман «Воскресле плем'я» (1935) про відродження після Жовтня малого північного племені.
Соч.: Собр. соч.(вигадування), т. 1—10, СП(Збори постанов) Би. 1910—11; Собр. соч.(вигадування), т. 1—4, М.— Л., 1928—29; Північні розповіді. [Вступ. ст. Би. Л. Комановського. Послесл. Т. Семушкина], М., 1958.
Літ.: Вінников І. Н., Бібліографія етнографічних і лінгвістичних робіт Ст Р. Богораза, «Сов. етнографія», 1935 № 4—5; Пам'яті Ст Р. Богораза. Сб. статей і спогадів, М.— Л., 1937; Карташов Би. І., По країні оленних людей, М., 1959.
