Блукаючий нерв у людини, десята пара черепномозкових нервів, парний змішаний нерв, що містить рухові, чутливі і вегетативні (симпатичні і парасимпатичні) волокна. Б. н. має три ядра в довгастому мозку, загальні з язикоглотковим нервом: дорзальноє (вегетативне), вентральне, або подвійне (рухове), і ядро т.з. окремого пучка (чутливе). Чутливі волокна Б. н. починаються від двох вузлів (верхнього і ніжнего), розташованих поза черепом в області його яремного отвору, потім входять в порожнину черепа, до довгастого мозку, а звідти в складі Б. н. виходять через яремний отвір. Би. н. розташовується на шиї разом з сонною артерією і яремною веною і проникає в грудну порожнину, звідки разом із стравоходом проходить через діафрагму в черевну порожнину і утворює сплетення на стінках стравоходу, шлунку і ін. Би. н. забезпечує руховими волокнами м'яза гортані, глотки, стравоходу шлунку, кишок, кровоносних судин, серця (гальмують діяльність серця, регулюють кров'яний тиск і пр.). Чутливими волокнами Б. н. іннервує потиличні відділи твердої мозкової оболонки, органи шиї, шлунок, легені. Б. н. бере участь: у багатьох рефлекторних актах (ковтанні, кашлі, блювоті, наповненні і спорожненні шлунку); у регулюванні серцебиття, дихання; у утворенні сонячного сплетення . При поразці рухових ядер Би. н. виникають порушення ковтання, фонациі, артикуляції, дихання, т.з. бульбарниє розлади. Вони зустрічаються при бульбарном паралічі, аміотрофічному бічному склерозі, мієло-енцефаліті і інших захворюваннях.
Літ.: Багатотомне керівництво по неврології, під ред. Н. І. Гращенкова, т. 1, кн. 1, М., 1959; Clara М., Das Nervensystem des Menschen, 2 Aufl., Lpz., 1953.
