Блукач (псевдонім; справжнє прізвище Петров) Степан Гаврилович [28.10(9.11) .1869, с. Обшаровка губернії Самари, нині Пріволжський район, області Куйбишевськой, — 25.6.1941, Москва], російський радянський письменник. В кінці 19 — початку 20 вв.(століття) співробітничав в газетах Поволжья, піддавався політичним переслідуванням. Випробував сильний вплив М. Горького. Примикав до видавництва «Знання» . Перша повість — «Октава» (1900). Дореволюційна творчість С. (повість «Огарки», 1906, інші розповіді і повести) реалістично, пройнято демократичними тенденціями. Про його вірші з похвалою відгукувався В. І. Ленін (див. Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 55, с. 223). У 1922—34 жив за кордоном. Автобіографічна трилогія: романи «Будинок Чорнових» (1935), «Кандали» (1940), повість «Етапи» (1908, нова редакція 1937) показують витоки революції, дорога до їй людини з народу. Твори С. перекладені іноземною мовою.
Соч.: Полн. собр. соч.(вигадування), т. 1—8, П., 1916—18; Ізбр. проїзв.(твір) [Послесл. А. Трегубова], М., 1955; Повести і розповіді. Спогади. [Предісл. А. Трегубова], М., 1960.
Літ.: Королькова Л. До., Творча дорога Блукача, Томськ, 1964; Історія російської літератури кінця XIX — початки XX століття. Бібліографічний покажчик М. — Л., 1963.
