Блок Олександр Олександрович [16(28) .11.1880, Петербург, — 7.8.1921, Петроград], російський поет. Батько — професор права Варшавського університету, мати — М. А. Бекетова, письменниця і перекладачка. Дитинство Б. прошло в Петербурзі і в підмосковному маєтку Шахматове. Закінчив слов'яно-руське відділення філологічного факультету Петербурзького університету (1906). У 1903 одружувався на Л. Д. Менделєєвой, дочці Д. І. Менделєєва. До того ж часу відноситься знайомство Б. з Андрієм Білим і В. Брюсовим. Вірші почав писати з дитинства, друкуватися — з 1903. У 1904 опублікував збірку «Вірші про Прекрасну Пані», де з'явився як лірик-символіст, що випробував (з 1901) вплив містичної поезії Вл. Соловьева. З 1903 у відвернуту романтичну поезію Б. увійшла соціальна тема: антилюдське місто з його рабською працею, убогістю (розділ «Розпуття», 1902—04). Революція 1905—07 відкрила поетові, за його словами, «обличчя життя, що прокинулося». Віднині тема Батьківщини постійно присутня в поезії Б. Его творчість стає трагедійним і глибоким, пронизаним відчуттям катастрофічності епохи, передчуттям назріваючої очисної бурі (цикл «На полі Куликовому», 1908, розділи циклу «Вольні думки», 1907, «Ямби», 1907—1914). Виконана революційних передчуть нескінчена поема «Відплата» (1910—21). Наполегливо і сильно виражена в творчості Б. ненависть до світу «ситих», до потворних, нелюдяних меж життя (розділ «Місто», 1904—08, «Страшний світ», 1909—16). Любовна лірика Б. романтична, вона несе в собі поряд із захватом і захватом роковоє і трагічний початок (розділи циклу «Снігова Маска», 1907, «Фаїна», 1907—08, «Відплата», 1908—13, «Кармен», 1914). Зріла поезія Б. звільняється від відвернутих містіко-романтічніх символів і знаходить життєвість, конкретність, межі пластичного жівопісанія («Італійські вірші», 1909, поема «Солов'їний Сад», 1915, і ін.). Багато ідей поезії Би. розвинені в його драматургії: п'єси «Незнайомка» «Балаганчик», «Король на площі» (все в 1906), «Пісня Долі»(1907—08), «Троянда і Хрест» (1912—13). Поетична слава Б. зміцнилася після виходу збірок «Ненавмисна Радість» (1906), «Снігова Маска» (1907), «Земля в снігу» (1908), «Ліричні драми» (1908), «Нічний Годинник» (1911) і збори віршів (видавництво «Мусагет», т. 1—3, 1911—12).
З початку 1900-х рр. Би. виступав з критичними і публіцистичними статтями, нарисами, мовами. Проза Б. гостро проблемна, соціально і естетично значима; будучи по суті ліричною, вона трактує загальні питання культури, літератури, мистецтва («Фарби і слова», 1906, «Лихоліття», 1906, «Про лірику», 1907, «Про театр», «Листи про поезію», «Народ і інтелігенція», «Стихія і культура», 1908, «Блискавки мистецтва», 1909, «Про сучасний стан російського символізму», 1910, «Доля Аполлона Грігорьева», 1916; рецензії на вірші А. Білого, Ст Брюсова, До. Бальмонта, Е. Верхарна).
Захоплено зустрівши скидання царизму в лютому 1917, Би. був одним з редакторів стенографічного звіту Надзвичайної слідчої комісії у справах колишніх царських міністрів; з цієї праці народилася його книга «Останні дні імператорської влади» (1921). Велика Жовтнева соціалістична революція збудила в Би. підйом творчих сил. У статті «Інтелігенція і Революція» (січень 1918) він писав: «Ми, росіяни, переживаємо епоху, що має не багато рівних собі по величі... Всім тілом, всім серцем, всією свідомістю — слухайте Революцію» (Соч., т. 2, 1955, с. 220, 228). У 1918 Би. написав поему «Дванадцять» — про крах старого світу і зіткнення його з новим; поема побудована на смислових антитезах, різких контрастах. Вірш «Скіфи» (того ж року) присвячено історичній місії революційної Росії. Останніми роками життя Б. вів велику літературну і суспільну роботу: у Державній комісії з видання класиків, в Театральному відділі Наркомпроса, в Союзі діячів художньої літератури, у видавництві «Усесвітня література», в Союзі поетів. У квітні 1919 був призначений головою Режисерського управління Великого драматичного театру (Петроград). Виступав з доповідями, статтями, мовами («Катіліна», 1918, «Крах гуманізму», 1919, «Гейне в Росії», 1919, «Про призначення поета», 1921, «Без божества, без натхнення», 1921 опубл.(опублікований) 1925). Творчість Би. пов'язано з традиціями поезії Ст А. Жуковського, М. Ю. Лермонтова, А. А. Фета, Н. А. Некрасова. Б. — романтик, вмістом поезії якого стала російська дійсність і реальна людина. Характерні багатовимірність, бунтівна, емоційна напруженість його ліричного героя, багатобарвність і новаторство художніх засобів: максимальне злиття руху ритму з якнайтоншими відтінками сенсу, використання неточних рим звернення до вільного вірша, робота над тонічним віршем (головним чином дольником).
Поетичні твори Б. переведені на багато мов світу.
Соч.: Собр. соч.(вигадування), т. 1—12, Л., [1932—36]; Собр. соч.(вигадування), т. 1—8, М.— Л., 1960—63; Записники. 1901—1920, М., 1965; Листи Олександра Блока до рідних. [Предісл. Ст А. Десніцкого, прімеч. М. А. Бекетової], т. 1—2, М-код.—Л., 1927—32; Олександр Блок і Андрій Білий. Листування, М., 1940.
Літ.: Жірмунський Ст М., Поезія А. Блоку, П., 1922; Чуковський До., Олександр Блок як людина і поет, П., 1924; його ж, Олександр Блок, в його кн.: Із спогадів, М., 1959; Бекетова М., Олександр Блок, Л., 1930; Немеровськая О. і Вольпе Ц., Доля Блоку, Л., 1930; М'ясників А. С., А. А. Блок, М., 1949; Орлів Вл., Олександр Блок, М., 1956; його ж. Поема Олександра Блоку «Дванадцять», 2 видавництва, М., 1967; Тимофіїв Л. І., Олександр Блок, М., 1957; його ж, Творчість Олександра Блока, М., 1963; Ременик Р., Поеми Олександра Блока, М., 1959; Угорців Н., Дорога Олександра Блока, М., 1963; Турків А., Олександр Блок, М., 1969; Ашукин Н., Олександр Блок, Синхроністіч. таблиці життя і творчості. 1880 — 1921. Бібліографія 1903—1923, [М.], 1923; Колпакова Е., Купріяневський П. і Максимов Д., Матеріали до бібліографії Олександра Блока за 1928—1957 роки, «Уч. зап.(західний) Вільнюського педагогічного інституту», 1959, т. 6.
