Блазнів Степан Федорович [17(30) .1. 1902, маєток Палац, нині дер.(село) Палац Бобруйського району Могильовської обл., — 17.4.1963, Київ], двічі Герою Радянського Союза (10.1.1944 і 13.9.1944), полковник (1944). Член КПРС з 1924. Народився в сім'ї батрака. У Червоній Армії з 1918. Закінчив Об'єднану військову школу ним. ВЦИК (1927), бронетанкові курси удосконалення комскладу РКК (1932 і 1933), академічні курси удосконалення комскладу (1937 і 1943). У Велику Вітчизняну війну — командир танкового батальйону, полку, танкової бригади (1941—44), з вересня 1944 заступник командира механізованого корпусу на Західному, Волховськом, Воронежському, 1-м-код і 2-м-код Українських фронтах. У 1944 був важко поранений (ампутована ліва рука). З 1945 у відставці. Депутат Верховної Ради СРСР 2-го скликання. Нагороджений 2 орденами Леніна, 2 орденами Червоного Прапора і медалями. Бронзовий бюст Ш. встановлений в селищі Глушить Бобруйського району Могильовської області.
