Берг Лев Семенович [2(14) .3.1876, Бендери, — 24.12.1950, Ленінград], радянський фізіко-географ і біолог, академік АН(Академія наук) СРСР (1946; член-кореспондент 1928), заслуженого на діяча науки РРФСР (1934). У 1898 закінчив Московський університет. У 1904—13 зоолог Зоологічного музею АН(Академія наук) в Петербурзі. У 1914—18 професор іхтіології Московського з.-х.(сільськогосподарський) інституту. З 1916 професор кафедри фізичної географії Університету Петрограду. Б. — один з організаторів (1918) Географічного інституту, перетвореного в 1925 в географічний факультет Ленінградського університету, де Б. до кінця життя завідував кафедрою фізичної географії. У 1922—34 завідував відділом прикладної іхтіології інституту дослідної агрономії. У 1918—30 завідував озерним відділом Державного гідрологічного інституту. З 1934 завідувач лабораторією викопних риб в Зоологічному інституті. У 1940—50 президент Географічного суспільства Союзу РСР.
Би. розробив вчення про ландшафти і розвинув вчення В. В. Докучаєва про природні зони, викладене в працях: «Ландшафтно-географічні зони СРСР» (ч. 1, 1931, 3 видавництва, 1947; ч. 2 — «Географічні зони Радянського Союзу», 1952) і «Природа СРСР» (1937). Досліджував озера Західного Сибіру, Аральське море, озера Балхаш, Іссик-Куль, Севан, Ладозьке, озера Кокчетавськие в Північному Казахстані. Окремі роботи Б. присвячені також Каспійському морю і Байкалу. Експедицією під керівництвом Би. на Іссик-Куле (1928) виявлена максимальна глибина озера — 702 м. Автор монографії «Аральське море» (1908), за яку йому була привласнена міра доктора географії. Б. належать капітальні роботи по кліматології і палеокліматології (в т.ч. «Клімат і життя», 1922, 2 видавництва 1947; «0снови кліматології», 1927,2 видавництво 1938). Є роботи по геоморфологиі (запропонував першу схему районування рельєфу Азіатської частини країни), грунтознавству (запропонував грунтову теорію утворення лесу), а також палеогеографії і геології.
Би. займався також історією російської географії. Основні роботи в цій області: «Нарис історії російської географічної науки (аж до 1923 року)» (1929), «Відкриття Камчатки і камчатські експедиції Берінга» (1924, 3 видавництва 1946), «Нариси по історії російських географічних відкриттів» (1946, 2 видавництва 1949) «Всесоюзне географічне суспільство за 100 років. 1845—1945» (1946).
З багаточисельних робіт Би. в області іхтіології найбільше значення мають монографії по рибах Туркестану (1905), басейну Амура, по круглоротим, акулам, скатам, осетровим (1911), короповим (1912, 1914). Дослідження по прісноводих рибах узагальнені в монографії «Риби прісних вод Росії» (1916; 4 видавництва вийшли під назвою «Риби прісних вод СРСР і суміжних країн», ч. 1—3, 1948—49; Державна премія СРСР, 1951). Би. прослідив історію походження і розселення прісноводих риб і їх зоогеографічне районування. Великий інтерес представляють дослідження Б. викопних риб. Підсумки багатолітніх досліджень в області анатомії і систематики риб викладені в книзі «Система риб що нині живуть і викопних» (1940). Значительни також роботи Б. про біполярний і амфібореальном поширенні організмів, по озимині і яровим расам риб і ін.
В 1922 Би. виступив з ідеалістичною теорією номогенезу, серйозній критиці, що піддалася.
Ім'ям Би. названі: вулкан на острові Уруп, пік на Памірі, мис на острові Жовтневої Революції (Північна Земля), льодовики на Памірі і Джунгарськом Алатау. Ім'я Б. увійшло до латинських назв більше 60 тварин і рослин. Нагороджений 2 орденами, а також медалями.
Соч.: Ізбр. праці, т. 1—2, М., 1956—58.
Літ.: Пам'яті академіка Л.С. Берга. Збірка робіт по географії і біології,
М.— Л., 1955; Л.С. Берг. [Бібліографія], М., 1952 (Матеріали до біобібліографії учених СРСР. Серія географіч. наук, ст 2).
