Бергман (Bergman) Інгмар (р. 14.7.1918, Упсала), шведський режисер театру і кіно. У 1942 почав працювати в театрі, в 1943 — в кіно, спочатку як сценарист, потім як режисер. Отримав широке визнання з середині 50-х рр. У фільмах «Посмішки літньої ночі» (1955), «Сьомий друк» (1956), «Сунична галявина» (1957), «Особа» (1958), «Джерело» (1959) висуваються етичні і філософські проблеми, пов'язані з трагічним положенням людини в умовах кризи, падіння духовних цінностей в буржуазному суспільстві; Б. схильний до негативного, песимістичного погляду на світ, проте в його фільмах звучить тема етичного протистояння силам зла. Пошуки сенсу життя незрідка приймають в Би. релігійну форму. У 60-і рр. його фільми набувають особливо похмурого колориту. Через трилогію «Як в дзеркалі» (1961), «Дієприкметник» (1963), «Мовчання» (1963) траурною ниткою проходіт тема людини, що загубила дійсний вміст людського існування — любов до людей. Фільми «Персона» (1966), «Вовча година» (1968), «Сором» (1969) розвивають тему розпаду людської особи. У них посилюються апокаліптичні мотиви. Для стилістики фільмів Би. характерне поєднання реалістичної достовірності з іносказаннями і символікою, поетичне відчуття природи, строгість і пластичне багатство образотворчих рішень, деколи — схильність до ефектів експресіоністів, акцентування жорстокості. Багато фільми Б. нагороджені преміями на міжнародних кінофестивалях.
Літ.: Béranger J., Ingmar Bergman et ses films, P., 1959; Інгмар Бергман, М., 1969.
