Белік Петро Олексійович [р. 23.9(6.10) .1909, с. Жуковци, нині Київської області], генерал армії (1969), Герою Радянського Союза (14.2.1943). Член КПРС з 1929. Народився в сім'ї батрака-українця. У 1927 добровільно вступив в армію, закінчив Київську військову піхотну школу (1930), курси удосконалення командного складу (1932), Вищі академічні курси при Військовій академії бронетанкових військ (1944), Вищі академічні курси при Військовій академії Генштабу (1953). Під час Великої Вітчизняної війни 1941—45 командував окремим гвардійським мотоциклетним полком, потім 2-ою окремою гвардійською танковою бригадою, брав участь в боях під Смоленськом, Москвою, Сталінградом, на Доні, на Україні і в Східній Пруссії. Після війни на командних посадах. У 1960—66 заступник і 1-й заступник головкому Групи радянських військ в Германії. З серпня 1966 командувач військами Забайкальського військового округу. Нагороджений 2 орденами Леніна, 4 орденами Червоного Прапора, орденами Суворова 3-ої міри і Червоної Зірки, 2 орденами МНР(Монгольська Народна Республіка) і медалями.
