Белостоцкий Іван Степанович (партійні псевдоніми Володимир, Михайло, Сергій) [25.12.1881(6.1.1882) — 31.1.1968, Челябінськ], радянський партійний і господарський діяч. Член Комуністичної партії з 1904. Народився в Таганрозькому окрузі в слободі Амвросиевке в селянській сім'ї. Робітник-токар. У 1905 член страйкового комітету на Брянському заводі. З лютого 1906 вів партійну роботу в Петербурзі. У квітні 1911 Петербурзької більшовицької організацією був посланий в організовану В. І. Леніним партійну школу в Лонжюмо під Парижем, після закінчення якої направлений Закордонною організаційною комісією до Росії для підготовки 6-ої (Празькою) Всеросійської партійної конференції. Центральним комітетом РСДРП, вибраним на Празькій конференції, кооптований в члени ЦК. З березня 1912 секретар Тульського союзу металістів. Піддавався репресіям. У 1915—16 вів партійну роботу в Харкові і Тулі; був головою страхової каси. У 1917—18 член Лисьвенського (Урал) ради, брав участь в створенні Червоної Гвардії. Потім — на радянській і господарській роботі в Пермі, Вятке, Свердловську і Челябінську. З 1930 на відповідальній роботі на Челябінському тракторному заводі. Делегат 19-го з'їзду КПРС (1952). З 1958 персональний пенсіонер. Нагороджений 3 орденами Леніна, 2 іншими орденами, а також медалями.
Літ.: Карташев Н., Константіновський Л., Велике життя Челябінськ, 1963.
