Белодед Іван Костянтинович [р. 16(29) .8.1906, с. Успенське Онуфрієвського району Кіровоградської області], радянський мовознавець, академік АН(Академія наук) СРСР (1972), АН(Академія наук) УРСР (1957). Член КПРС з 1943. Закінчив Харківський університет (1932). Викладав у вузах Харкова, Львова. У 1946—57 і з 1961 (директор) в Інституті мовознавства ним. А. А. Потебні. У 1957—62 міністр освіти УРСР; з 1963 віце-президент АН(Академія наук) УРСР. Кандидат в член ЦК КП України (1960—61). Член Міжнародного, Радянського, голова Українського комітетів славістів. Основні праці по проблемах розвитку літературних мов в багатонаціональному соціалістичному суспільстві, мовних контактів, білінгвізма, історії і теорії російських і українських мов, лексикології і лексикографії, методології і історії мовознавства, теорії переведення, шкільної освіти, соціолінгвістики. Редактор «Словника української мови» (т. 1—11 до 1977 вийшло 8 томів). Державна премія УРСР (1971). Депутат Верховної Ради УРСР 5-го скликання. Нагороджений орденом Леніна, 3 іншими орденами, а також медалями.
Соч.: Живлення розвітку мові української радянської художньої прозі, Київ, 1955; Т. Г. Шевченко в icторiї української лiтературної мові, Київ, 1964; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Розвиток мов соціалістичних націй СРСР, До., 1969; Ленінська теорія національно-мовного будівництва в соціалістичному суспільстві, М., 1972; Мова і ідеологічна боротьба, До., 1974.
Літ.: Iван Костянтіновіч Бiлодiд, «Мовознавство», 1976 № 4(58), с. 16—24.
