Белов Павло Олексійович [6(18) .2.1897, м. Шуя, — 3.12.1962, Москва], генерал-полковник (1944), Герою Радянського Союза (15.1. 1944). Член КПРС з 1925. Народився в сім'ї службовця. У Радянській Армії з 1918, учасник Громадянської війни. Закінчив курси удосконалення комскладу (1927), Військову академію ним. Фрунзе (1933) і Вищі академічні курси (1949). На початку Великої Вітчизняної війни командував 1-м-код гвардійським кавалерійським корпусом (червень 1941 — червень 1942), який в період Московської битви 5 місяців бився в тилу ворога. З червня 1942 командував військами 61-ої армії, що брала участь в Курській битві, битві за Дніпро, Білоруській, Звислому Одері, Східно-померанській і Берлінській операціях. Після війни командував військами Донського, Північно-кавказького і Південно-уральського військових округів. У 1955—60 голова ЦК ДОСААФ. З 1960 у відставці. Депутат Верховної Ради СРСР 2—5-го скликань. Нагороджений 4 орденами Леніна, 3 орденами Червоного Прапора, 3 орденами Суворова 1-ій мірі, орденом Кутузова 1-ої міри, монгольським орденом і медалями.
