Белов Василь Іванович (р. 23.10.1932, село Тімоніха Вологодської області), російський радянський письменник. Член КПРС з 1956. Закінчив Літературний інститут ним. М. Горького (1964). Працював в колгоспі, на уральському заводі. Друкується з 1956. Опублікував збірку віршів «Село моє лісове» (1961), збірки розповідей «Спекотливе літо» (1963) і «Річкові вигини» (1964). Проза Б. лірична. Серед книг про сучасне село виділяються його повести «Звична справа» (1966) і «Теслярські розповіді» (1968); у них створені цілісні характери простих людей Півночі, всупереч всім труднощам і знегодам тих, що зберегли «теплоту добра» і «радість до світу» — відчуття, якими забарвлено їх повсякденне життя і працю.
Соч.: Тіша та Гріша. Повість. Розповіді, М., 1966; За трьома волокамі. Повість і розповіді, М., 1968.
Літ.: Дорош Е., Іван Афрікановіч, «Новий світ», 1966 №8; Войтінськая О., Проза Василя Белова, «Прапор», 1967 № 1; 3олотусський І., Тепло добра. Проза Василя Белова, «Літературна газета», 1968, 24 янв.(січень)
