Белов Іван Панфілович [15(27) .6.1893, село Колінічево Череповецкого повіту Новгородської губернії, — 29.7.1938], радянський військовий діяч, командарм 1-го рангу (1935). Член КПРС з 1919. З 1913 в армії, учасник 1-ої світової війни, унтер-офіцер. З лютого 1917 лівий есер, був головою солдатського комітету 1-го Сибірського запасного стрілецького полку в Ташкенті, командував їм під час озброєного повстання в жовтні 1917. Член Ташкентського ради в 1917—19, член ЦВК(Центральний виконавський комітет) Туркестану в 1918—21. У 1918 комендант фортеці і начальник гарнізону Ташкента. Після придушення Ташкентського лівоесерівського заколоту Осипова в січні 1919 вийшов з партії лівих есерів, був заступником командувача військами військового округу Туркестану. З апреля1919 главком військ республіки Туркестану. У 1919—20 командував дивізією і Бухарською групою військ. У 1921—22 командир дивізії при придушенні заколотів на Кубані. Закінчив Вищі академічні курси (1923), після чого командував дивізією, корпусом, був помічником і командувачем військами військових округів (Північно-кавказького, Ленінградського, Білоруського). Нагороджений орденом Червоного Прапора.
