Бджолина отрута, апітоксин (від латів.(латинський) apis — бджола і греч.(грецький) toxikón — отрута), секрет, що виділяється ниткоподібною залозою жалячого апарату робочої бджоли. Густа безбарвна рідина з характерним запахом і гірким смаком. Хімічний склад точно не встановлений. П. я. містить біологічно активний білок (меліттін), ферменти (гиалуронідазу, лецитіназу А), вільні амінокислоти, гістамін, мурашину і ін. кислоти, жири стероїдоподобниє речовини, леткі масла, деякі мікроелементи. До речовин П., що діють, я. відносять глікозид гістаміну, ліпіди і речовини, близькі до сапонінів тваринного походження. Щільність П. я. 1,131. На повітрі швидко твердне. Легко розчиняється у воді, важче в мурашиній кислоті і 60°-ном спирті. Термоустойчив (заморожування і температура до 115 °С не змінює його властивостей). При жаленні бджола виділяє 0,2—0,3 міліграм отрути; смертельна доза — 500—1000 жаленні (близько 0,2 г ). П. я. надає протизапальне і холінолітічеськоє дія. Препарати П. я. (венапіолін, токсапін, апізартрон, вірапін) застосовують в розчинах, мазях, шляхом електрофорезу при захворюваннях суглобів, міозитах, радикулітах, невралгії, кропив'янці, мігрені, трофічних виразках, тромбофлебіті і ін. Вживання П. я. протипоказано при інфекційних захворюваннях, хворобах печінки, нирок, крові, діабеті, серцево-судинних, психічних захворюваннях і особливо при індивідуальній підвищеній чутливості до П. я.
