Башкирська мова, мова башкирського народу, відноситься до кипчакськой групи західної гілки тюркських мов. Основні діалекти — південний (юрматінський) і східний (куваканський). Поширений на території Башкирської АССР. Число тих, що говорять Би. я. близько 612 тис. чіл. (1959, перепис). Найбільш близька татарська мова, від якої відрізняється фонетичними і частково граматичними особливостями.
Характерні особливості фонетики Б. я.: 1) наявність голосних неповної освіти — [], [], [], [] (орфографічно — "ы", "е", "о", "q"); 2) відповідність загальнотюркським [е], [о], [q] башкирських [и] [у] [Y]; 3) наявність лабіалізованого [] (то ж і в татарській мові); 4) наявність міжзубних спірантів [ç] і [з], відповідних загальнотюркським [с] і [з]; 5) наявність горлового спіранта [h] (на початку складу), відповідного загальнотюркському [с]; 6) відповідність башкирського [с] загальнотюркському [ч].
Літературний Би. я. розвинувся за радянських часів. Писемність на Б. я. до 1929 була на базі арабського, з 1929 — латинського, а з 1939 — російського алфавіту.
Літ.: Дмітрієв Н. До., Граматика башкирської мови, М-код.—Л., 1948; Байшев Т. Р., Башкирські діалекти в їх відношенні до літературної мови, М., 1955; Башкирсько-російський словник, М., 1958; Російсько-башкирський словник, М., 1964; Ехмер До., Башkорт теленде ябай hейлем синтаксисі (qфе, 1957; Киекбаєв Же. F., Башkорт теленец фонетікаhи, qфе, 1958; Сеітбатталов F. F., Башkорт теленец kушма hейлем синтаксисі, qфе, 1961.
