Вільгельм Фрідеман Би. (22.11.1710, Веймар, — 1.7.1784, Берлін), композитор і органіст. Старший син І. С. Баха. Зі всіх синів знаменитого композитора найбільш близький до нього по характеру творчості; у творах клавірів і камерних підготував новий виразний стиль, розвинений До. Ф. Е. Бахом. У 1733—64 працював при церквах в Дрездене, Халле (Галле, звідси назва «халльський», або «гальський», Бах) і інших містах. Автор 21 кантати, 9 симфоній, концертів, камерних, органних і клавірів творів.
Літ.: Falck М., Wilhelm Friedemann Bach, Lpz., 1913; 3 Aufl., Lindau, 1956; Franck H., Friedemann. Der Sohn Johann Sebastian Bachs, 2 Aufl., B., 1964; Geiringer K., The Bach family.... L., 1954 (бібл. с. 490—95).
Іоганн Крістіан Би. (5.9. 1735, Лейпціг, — 1.1.1782, Лондон), композитор і піаніст. Молодший син І. С. Баха. З 1754 жив в Мілані, з 1762 до кінця життя — в Лондоні (звідси назва «міланський» або «лондонський» Бах). Представник так званого галантного, витонченого стилю. Користувався світовою славою як автор обпер (11 італійських опер — «Олександр в Індії», «Луций Сулла» і ін. і 1 французька), симфоній і творів для фортепіано. Переніс в фортепіанну музику співучість італійської оперної мелодики. Музика Б. зробила вплив на творчість молодого Ст А. Моцарта.
Літ.: Terry Ch. S., Johann Christian Bach, L., 1929; Geiringer K., The Bach family..., L., 1954 (бібл.).
Іоганн Крістоф Фрідріх Би. (21.6.1732, Лейпціг, — 26.1.1795, Бюккебург), композитор, клавесиніст і капельмейстер. Син І. С. Баха. Працював в придворній капелі в Бюккебурге (звідси назва «бюккебургський» Бах). Автор ораторій, кантат, камерно-інструментальних творів.
Літ.: Geiringer До., The Bach family..., L., 1954 (бібл.).
Карл Філіпп Емануель Би. (8.3.1714, Веймар, — 14.12.1788, Гамбург), композитор і клавесиніст. Другий син І. С. Баха. У 1738—67 працював в Берліні (з 1740 — придворний музикант), з 1767 — директор музики в Гамбурзі (звідси назва «берлінський» або «гамбургський» Бах). Користувався за життя славою найбільшого німецького композитора. Творчість Би. родинно літературній течії «Буривши і натиск» з його підведеною експресією, польотом фантазії, свободою вираження, що граничить з імпровізацією. Серед багаточисельних творів композитора (кантати, ораторії, симфонії, концерти) найбільше значення мають сонати для клавіру (близько 200) — новий для 18 ст жанр, в розвитку якого Б. зіграв видатну роль. Автор методичного праці «Досвід правильного способу гри на клавірі» (ч. 1—2, 1753—62; факс. видавництво 1957).
Соч.: Бах Ф. Е., Ізбр. соч.(вигадування) для фортепіано, вступ. стаття А. Юровського, М-код.—Л., 1947.
Літ.: Фішман Н., Естетіка Ф. Е. Баха, «Радянська музика», 1964 № 8; Bitter С. Н., Carl Phillip Emanuel und Wilhelm Friedemann Bach und deren Brüder, Bd 1-2, B., 1868.
