Бассо остінато (італ. basso ostinato, буквально — наполегливий бас), одна з варіаційних форм в музиці, заснована на багатократному повторенні в басовому (ніжнем) голосі незмінної теми, яка супроводиться змінними верхніми голосами. В результаті при збереженні тематичної єдності відбувається безперервне оновлення багатоголосої музичної тканини, форма Б. о. дуже личить для створення єдиного музичного образу, втілення єдиного настрої. Б. о. використовувався в аріях і хорах 17—18 вв.(століття) як нижній голос супроводу (Р. Перселл, І. С. Бах — Crucifixus з меси сі мінор), в інструментальних формах типа пассакальі і чакони, що збереглися до наших днів (Д. Д. Шостакович, П. Хиндеміт і ін.). У музиці 19—20 вв.(століття) остінатность виходить за рамки Б. о. і стає одним з основних формотворних принципів в різних елементах музичної мови (мелодія, ритм, гармонія і т.д.).
