Бассо (Basso) Леліо (р. 25.12.1903, Варацце, провінція Савона), діяч італійського робочого руху. Здобув вищу юридичну і філософську освіту. Член Соціалістичної партії з 1923. У роки фашистської диктатури (1922—43) неодноразово знаходився в тюремному висновку і засланні. У 1943 один з організаторів підпільної Італійської соціалістичної партії (ІСП) в Північній Італії, окупованій німецько-фашистськими загарбниками (1943—45). Потім член керівних органів ІСП, секретар (1947—48) і віце-секретар партії. З 1957 був одним з лідерів її лівого крила. Б. — один із засновників Італійської соціалістичної партії пролетарської єдності (1964), з 1964 член її ЦК, в 1964—68 член Керівництва, в 1966—68 голова її ЦК. Депутат парламенту всіх скликань після 2-ої світової війни. Автор робіт на історіко-політічні теми. Видний адвокат. З 1960 Би. доцент соціології країн, що розвиваються, в Римському університеті.
Соч.: Due totalitarismi, fascismo e democrazia cristiana. Mil., 1951; Gaetano Salvemini — socialista e meridionalista, Manduria, 1959; Socialisti e cattolici al bivio, Manduria, 1961; Gli scritti politici di Rosa Luxemburg, Roma, 1967.
