Барсів Елпідіфор Васильович [1(13) .11.1836, с. Логиново Череповецкого повіту Новгородської губернії, — 2.4.1917, Москва], російський фольклорист, дослідник староруської писемності. Закінчив Петербурзьку духовну академію (1861). З 1870 працював бібліотекарем і вів наукову роботу в Румянцевськом музеї. У 1881—1907 секретар Московського суспільства історії і старовин російських і редактор його «Читань». Серед багаточисельних наукових праць Би. виділяються «Голосіння Північного краю» (ч. 1—3, 1872—86) і незавершена монографія «Слово об полицю Ігореве як художній пам'ятник Київської дружинної Русі» (т. 1—3, 1887—89). Би. видав також: «Петро Великий в народних відданнях Північного краю» (1872), «Північні перекази про староруських князів і царів» (1879), «Багатирське слово в списку початку XVII ст» (1881). Зібрав величезну колекцію древніх рукописів (зберігаються в Історичному музеї) по історії розколу, багато творів старообрядчеськой літератури, вірши, пісні, змови і ін.
Літ.: Цветаєв Д. Ст, Записка про вчені праці Е. Ст Барсова, М., 1887; Барсів Е. Ст, [Некролог], «Історичний вісник», 1917 № 7—8.
