Барбарис (Berberis), рід чагарників сімейства барбарисових. Листя просте зубчасте, розташовані пучками на укорочених гілочках в пазухах простих або трьохроздільних колючок (видозмінене листя); квітки з подвійною оцвітиною, жовті, з двома нектарниками при підставі пелюсток; плід — ягода. Близько 175 видів, поширених головним чином в Северном. півкулі. У СРСР дико зростають 12 видів, переважно в гірських районах Ср. Азії і на Кавказі, 1 вид — Би. амурський (Ст amurensis) — на Д. Восток(Далекий Схід) е. Інтродуцировано близько 45 видів. Мають господарське значення як ягідні чагарники, медоносні і фарбувальні рослини. Деревина Б. дуже тверда, використовується для дрібних токарних виробів. У культурі як декоративний чагарник найбільш поширений Би. звичайний (Ст vulgaris), який часто розводять для утворення живоплотів. Для лікувальної мети використовують настойку листя Б. звичайного і Б. амурського (містять алкалоїди берберин, оксиконтін, бербамін і ін.) — при маткових кровотечах (скорочує мускулатуру матки, викликає деяке звуження судин і декілька прискорює згортання крові); настойку листя Б. і сірчанокислу сіль алкалоїду берберину застосовують як жовчогінний засіб при хронічному гепатиті, холециститі, жовчнокам'яній хворобі. Б. не можна садити в сусідстві із зерновими культурами, оскільки він є проміжним господарем гриба Puccinia graminis і заражає лінійною іржею хліба.
Літ.: Дерева і чагарники СРСР, М., 1966: Шимаїюк А. П., Дендрологія, М., 1967.
