Банзен (Bahnsen) Юліус (30.3.1830, Тондерн, — 7.12.1881, Лауенбург), німецький філософ-ідеаліст, один з попередників філософії життя . Узявши у А. Шопенгауера волюнтаристичну концепцію, Би. доповнив її діалектикою Гегеля і розвинув «реальну діалектику», згідно якої суть світу — трагічне самораздвоєніє світової волі, що виражається у відокремленні взаїмопротіворечащих індивідів (генад) і в роздвоєнні волі кожного з них. Би. затверджував алогічність світу і витікаючу звідси його непізнаваність і нездатність піддатися суспільному удосконаленню. Був одним із засновників вчення про характери.
Соч.: Der Widerspruch im Wissen und Wesen der Welt, Bd 1—2, Lpz., 1882; Beitrage zur Charakterologie..., Bd 1—2, Lpz., 1867.
Літ.: Heydorn H.-J., Julius Bahnsen, Gott.—Fr./M., 1953.
