Балахнінськая культура, археологічна неолітична культура кінця 4 — 3-го тис. до н.е.(наша ера), поширена в нижній течії Оки і Ср. Поволжье. Названа по стоянці в р. Балахни в області Горького РРФСР (відома з кінця 19 ст). Охотнічье-риболовчеськие племена Б. до. жили по берегах річок; на поселеннях (2—4 житла) розкопані напівземлянки (прямокутні або округлі) із залишками вогнищ, нар по стінах, льохів і господарських ям. Знайдені кременеві наконечники дротиків, стріл (листоподібні і ромбічні), шкрябання, а також шліфовані знаряддя з вапняку і сланцю: асиметричні сокири, тесла, долота. Кераміка: великі остродонниє і круглодонні товстостінні судини, прикрашені ямковим і іншим орнаментом.
Літ.: Бадер О. Н. і Воєводський М. Ст, Стоянки Балахнінськой низини, «Ізв. Державній академії історії матеріальної культури», 1934, ст 106; Цветкова І. До., Стоянки балахнінськой культури в області нижньої течії Оки, в сб.(збірка): Матеріали і дослідження по археології СРСР № 110, М-код.—Л., 1963.
