Баланс основних фондів, складається в грошовій формі для здобуття даних про об'єм і структуру фондів, як найважливішу частину національного багатства країни, темпах зростання основних фондів за призначенням, галузям народного господарства і формам власності. Б. о. ф. — складова частина балансу народного господарства СРСР, він може будуватися за даними окремих республік і народному господарству в цілому.
Основні фонди (див. Фонди основні ) за призначенням підрозділяються на 2 види — виробничі і невиробничі і по кожному з них групуються відповідно по галузях матеріального виробництва і галузях невиробничої сфери. Основні фонди народного господарства (включаючи худобу) на 1 січня 1969 (у цінах 1955) складали 637,4 млрд. крб., у тому числі 61,4% виробничих і 38,6% невиробничих. Виробничі основні фонди окремих галузей матеріального виробництва в загальному об'ємі основних фондів народного господарства складали (у % ): промисловості 30,0; будівництва 2,5; сільського господарства 12,3; транспорту 12,0; зв'язки 0,9; торгівлі, громадського харчування, заготовок і матеріально-технічного постачання 3,6; інших галузей матеріального виробництва 0,1; невиробничі основні фонди: житлового господарства 25,6; комунального господарства і побутового обслуговування 3,8: охорона здоров'я, освіти, науки, мистецтва і ін. 9,2.
Розрахунок основних фондів ведеться також по формах власності: державні; кооперативні підприємства і організації, у тому числі колгоспи; особиста власність населення.
Би. о. ф. складається в 2 оцінках: за повною первинною вартістю і за первинною вартістю за вирахуванням зносу. Б. о. ф. необхідний для планерування і обліку відтворення, оновлення і ефективного використання основних фондів. Він має важливе значення для економічного аналізу основних фондів і планерування капітальних вкладень.
