Байрон Джордж Ноел Гордон
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Байрон Джордж Ноел Гордон

Байрон (Byron) Джордж Ноел Гордон (22.1.1788, Лондон, — 19.4.1824, Міссолунги, Греція), англійський поет-романтик, що зіграв видатну роль в суспільному житті Європи як сміливий борець проти політичної і ідеологічної реакції в роки Священного союзу. Належав до знатного роду. Вчився в Кембріджському університеті. У 1807 опублікував збірку «Годинник дозвілля», сатиричну поему «Англійські барди і шотландські оглядачі» (видавництво 1809) направлену проти реакційних романтиків. З березня 1809 Би. член палати лордів. У 1812 вийшли дві перші пісні поеми «Паломництво Чайльд Гарольда», де відтворені етапи подорожі Б. по Бл. Схід(Близький Схід) в і Юж. Європі. Герой поеми — яскравий образ розчарованої в житті молодої людини, скорботної про крах ідеалів і про відсутність свободи. Мова Б. у палаті лордів 27 лютого 1812 була присвячена робітникам-луддитам і прозвучала як грізне звинувачення пануючих класів Англії. У «Оде авторам білля» (1812) Би. виступив проти закону про страту за руйнування машин.

  В обстановці політичної реакції 1813— 1816 трагічне світовідчування Б. заглиблюється, що відбите в його ліриці і поемах т.з. східного циклу: «Гяур» (1813), «Абідосськая наречена» (1813), «Корсар» (1814), «Лара» (1814), «Облога Корінфа» (1816), «Парізіна» (1816). Герої цих поем — люди, що порвали зі своїм середовищем, встали на дорогу непримиренної боротьби, мести, навіть злочинів. Покинувши Англію в 1816, Би. оселився в Швейцарії на березі Женевського озера; зустрівшись тут с П. Би. Шеллі, став його другом. Настрій Би. цього періоду знайшло вираження в поемі «Шильонський в'язень» (1816). Уособленням безстрашності і волелюбності з'явився образ Прометея (стих. «Прометей»). Герой філософсько-символічної поеми «Манфред» (1817) зневажає владу, успіх, пориває з релігією; проте індивідуалізм позначається в його характері ще сильніше, ніж у героїв східних поем.

  В 1817—20 Би. жив у Венеції. З глибоким співчуттям віднісся він до долі італійського народу, що страждав під ігом Австрії. У ці роки написані поеми «Скарга Тассо» (1817), «Мазепа» (1818), 3-я і 4-я пісні «Чайльд Гарольда» (1816—17), де позначилася віра Б. у сили народу.

  «Пісня для луддитів» (опубл. 1830) — відгук на нову хвилю робочого руху. У 1818 написана поема «Беппо» що знаменує виникнення нового вигляду сатири в творчості Б. У вірші «Ода до Венеції» (1818) і політичної поеми «Пророкування Данте» (1819) Би. закликав італійців боротися за об'єднання Італії, національну незалежність і свободу. У 1820—21 жив в Равенне, де став діяльним членом організації карбонаріїв . В трагедіях «Маріно Фальеро, дож Венеції» (видавництво 1821), «Сарданапал» (1821), «Двоє Фоськарі» (1821) однією з причин загибелі героїв є їх відірваність від народу. У філософсько-символічній драмі «каїн» (1821) герой-бунтар, що засумнівався у всеблагості бога, обурений приниженістю і стражданнями людини. У Пізе Б. створює драматичну трилогію на біблейський сюжет «Піднебіння і земля» (закінчена лише 1-я частина), родинно-психологічну драму «Вернер» (1822), поему «Острів» (1823). Поема «Бачення суду» (1822) — пародія на однойменну поему Р. Сауті, що прославляла померлого короля Георга III. У сатирі «Ірландська аватара» (1821, полн. видавництво 1831) Би., описуючи урочисту зустріч, влаштовану Георгу IV в Дубліні, таврує ірландців за раболіпство і забуття національної честі. Приводом для політичної сатири «Бронзове століття» (1823) послужило конгрес Священного союзу у Вероне (1822), що прийняв рішення подавити революційне рухи в Європі. У Пізе і Генуї Б. продовжував працювати над віршованим романом, початим в 1818, — «Дон Жуан» (16 глав або пісень; 17-я незаконч.). Малюючи екзотичні картини і романтичні пригоди героя, Би. в той же час виступив як викривач сучасного суспільства. Замість характерної для нього раніше проблеми «чоловік і світ» до «Дону Жуане» виникає проблема «чоловік і середовище», що наближає Б. до реалізму.

  В липні 1823 Би. відправився до Греції, щоб взяти участь у визвольній боротьбі грецьких патріотів проти турецького іга. У грудні 1823 він досяг р. Міссолунги, де захворів лихоманкою і помер. Героїчній боротьбі греків Би. присвятив вірші «Гімн до суліотам», «З щоденника в Кефалонії», «Останні слова про Грецію». Пам'ять його була відмічена в Греції народним трауром.

  Поетична пристрасність, глибокий ліризм, ідейна сміливість, виразність образів зробили Б. одним з улюбленіших поетів в Європі 19 ст Вплив, наданий Би. на всю світову, в т.ч. російську, літературу, дуже велике.

  З ім'ям Би. зв'язаний суспільний умонастрій в європейській літературі почала 19 ст під назвою байронізм. Суперечністю світогляду Б. обумовлене те, що з цим умонастроєм асоціювалися індивідуалізм, підкреслена розчарованість в суспільному житті, особливий інтерес до диких, екзотичних країн, але також бунтарський дух, свооодолюбіє, готовність боротися на стороні пригноблюваних народів.

  Високу оцінку отримала творчість Би. у російських письменників і критиків.

  Соч.: The works. A new revised and enlarged, ed., v. 1-13, L., 1898-1904; Byron''s letters and diaries, ed. by P. Quennell, v. 1—2, [L.], 1950; Selected verse and prose works including letters and extracts from Lord Byron''s journals and diaries, L.—Glasgow, 1965; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Вигадування, т. 1—3, СП(Збори постанов) Би. 1904—05; Драми, П.—М., 1922; Лірика і сатира, М., 1935; Ізбр. проїзв.(твір) у одному томі, [вступ. ст. А. Ст Луначарського], Мінськ, 1939; Поеми, [вступ. ст. М. Заблудовського], т. 1—2, М., 1940; Ізбр. проїзв.(твір), [вступ. ст. А. А. Елістратової], М., 1953; Дон Жуан, пер.(переведення) Т. Гнедіч, [вступ. ст. Н. Дьяконової], М-код.—Л., 1959; П'єси. [Вступ. ст. А. А. Аникста], М., 1959; Щоденники.—Письма, М., 1963.

  Літ.: Маркс До. і Енгельс Ф., Соч., 2 видавництва, т. 2, с. 462—63; Белінський Ст Р., Полн. собр. соч.(вигадування), т. 1—13, М., 1953—59 (див. Покажчик); Розанців М. Н., Нарис історії англійської літератури XIX ст, ч. 1 — Епоха Байрона, М. [1922]; Жірмунський Ст М., Байрон і Пушкін, Л., 1924; Елістратова А. А., Байрон, М., 1956; її ж. Спадщина англійського романтизму і сучасність, М., 1960; Кургинян М., Джордж Байрон, М., 1958; Алексєєв М. П., З історії англійської літератури, М.— Л., 1960; Кліменко Е. І., Байрон, Мова і стиль, М., 1960; Gray D., The life and work of Lord Byron, Nottingham, 1964; Joseph M. K., Byron the poet, L., 1964; Marchand L. A., Byron''s poetry..., Boston, 1965; його ж, Byron. A. biography, v. 1—3, N. Y., 1957.

  М. С. Кургинян.

Байрон Дж. Р. «Дон Жуан». Ілл. Р. Ечєїстова. 1947.

Дж. Р. Байрон.

Байрон Дж. Р. «Чайльд Гарольд». Ілл. В. Уестолла. 1866.

Байрон Дж. Р. «Шильонський в'язень». Фронтиспис І. Іванова. 1822.

Байрон Дж. Р. «Піднебіння і земля». Ілл. А. Кравченко. 1933.