Байрон (Byron) Джордж Ноел Гордон (22.1.1788, Лондон, — 19.4.1824, Міссолунги, Греція), англійський поет-романтик, що зіграв видатну роль в суспільному житті Європи як сміливий борець проти політичної і ідеологічної реакції в роки Священного союзу. Належав до знатного роду. Вчився в Кембріджському університеті. У 1807 опублікував збірку «Годинник дозвілля», сатиричну поему «Англійські барди і шотландські оглядачі» (видавництво 1809) направлену проти реакційних романтиків. З березня 1809 Би. член палати лордів. У 1812 вийшли дві перші пісні поеми «Паломництво Чайльд Гарольда», де відтворені етапи подорожі Б. по Бл. Схід(Близький Схід) в і Юж. Європі. Герой поеми — яскравий образ розчарованої в житті молодої людини, скорботної про крах ідеалів і про відсутність свободи. Мова Б. у палаті лордів 27 лютого 1812 була присвячена робітникам-луддитам і прозвучала як грізне звинувачення пануючих класів Англії. У «Оде авторам білля» (1812) Би. виступив проти закону про страту за руйнування машин.
В обстановці політичної реакції 1813— 1816 трагічне світовідчування Б. заглиблюється, що відбите в його ліриці і поемах т.з. східного циклу: «Гяур» (1813), «Абідосськая наречена» (1813), «Корсар» (1814), «Лара» (1814), «Облога Корінфа» (1816), «Парізіна» (1816). Герої цих поем — люди, що порвали зі своїм середовищем, встали на дорогу непримиренної боротьби, мести, навіть злочинів. Покинувши Англію в 1816, Би. оселився в Швейцарії на березі Женевського озера; зустрівшись тут с П. Би. Шеллі, став його другом. Настрій Би. цього періоду знайшло вираження в поемі «Шильонський в'язень» (1816). Уособленням безстрашності і волелюбності з'явився образ Прометея (стих. «Прометей»). Герой філософсько-символічної поеми «Манфред» (1817) зневажає владу, успіх, пориває з релігією; проте індивідуалізм позначається в його характері ще сильніше, ніж у героїв східних поем.
В 1817—20 Би. жив у Венеції. З глибоким співчуттям віднісся він до долі італійського народу, що страждав під ігом Австрії. У ці роки написані поеми «Скарга Тассо» (1817), «Мазепа» (1818), 3-я і 4-я пісні «Чайльд Гарольда» (1816—17), де позначилася віра Б. у сили народу.
«Пісня для луддитів» (опубл. 1830) — відгук на нову хвилю робочого руху. У 1818 написана поема «Беппо» що знаменує виникнення нового вигляду сатири в творчості Б. У вірші «Ода до Венеції» (1818) і політичної поеми «Пророкування Данте» (1819) Би. закликав італійців боротися за об'єднання Італії, національну незалежність і свободу. У 1820—21 жив в Равенне, де став діяльним членом організації карбонаріїв . В трагедіях «Маріно Фальеро, дож Венеції» (видавництво 1821), «Сарданапал» (1821), «Двоє Фоськарі» (1821) однією з причин загибелі героїв є їх відірваність від народу. У філософсько-символічній драмі «каїн» (1821) герой-бунтар, що засумнівався у всеблагості бога, обурений приниженістю і стражданнями людини. У Пізе Б. створює драматичну трилогію на біблейський сюжет «Піднебіння і земля» (закінчена лише 1-я частина), родинно-психологічну драму «Вернер» (1822), поему «Острів» (1823). Поема «Бачення суду» (1822) — пародія на однойменну поему Р. Сауті, що прославляла померлого короля Георга III. У сатирі «Ірландська аватара» (1821, полн. видавництво 1831) Би., описуючи урочисту зустріч, влаштовану Георгу IV в Дубліні, таврує ірландців за раболіпство і забуття національної честі. Приводом для політичної сатири «Бронзове століття» (1823) послужило конгрес Священного союзу у Вероне (1822), що прийняв рішення подавити революційне рухи в Європі. У Пізе і Генуї Б. продовжував працювати над віршованим романом, початим в 1818, — «Дон Жуан» (16 глав або пісень; 17-я незаконч.). Малюючи екзотичні картини і романтичні пригоди героя, Би. в той же час виступив як викривач сучасного суспільства. Замість характерної для нього раніше проблеми «чоловік і світ» до «Дону Жуане» виникає проблема «чоловік і середовище», що наближає Б. до реалізму.
В липні 1823 Би. відправився до Греції, щоб взяти участь у визвольній боротьбі грецьких патріотів проти турецького іга. У грудні 1823 він досяг р. Міссолунги, де захворів лихоманкою і помер. Героїчній боротьбі греків Би. присвятив вірші «Гімн до суліотам», «З щоденника в Кефалонії», «Останні слова про Грецію». Пам'ять його була відмічена в Греції народним трауром.
Поетична пристрасність, глибокий ліризм, ідейна сміливість, виразність образів зробили Б. одним з улюбленіших поетів в Європі 19 ст Вплив, наданий Би. на всю світову, в т.ч. російську, літературу, дуже велике.
З ім'ям Би. зв'язаний суспільний умонастрій в європейській літературі почала 19 ст під назвою байронізм. Суперечністю світогляду Б. обумовлене те, що з цим умонастроєм асоціювалися індивідуалізм, підкреслена розчарованість в суспільному житті, особливий інтерес до диких, екзотичних країн, але також бунтарський дух, свооодолюбіє, готовність боротися на стороні пригноблюваних народів.
Високу оцінку отримала творчість Би. у російських письменників і критиків.
Соч.: The works. A new revised and enlarged, ed., v. 1-13, L., 1898-1904; Byron''s letters and diaries, ed. by P. Quennell, v. 1—2, [L.], 1950; Selected verse and prose works including letters and extracts from Lord Byron''s journals and diaries, L.—Glasgow, 1965; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Вигадування, т. 1—3, СП(Збори постанов) Би. 1904—05; Драми, П.—М., 1922; Лірика і сатира, М., 1935; Ізбр. проїзв.(твір) у одному томі, [вступ. ст. А. Ст Луначарського], Мінськ, 1939; Поеми, [вступ. ст. М. Заблудовського], т. 1—2, М., 1940; Ізбр. проїзв.(твір), [вступ. ст. А. А. Елістратової], М., 1953; Дон Жуан, пер.(переведення) Т. Гнедіч, [вступ. ст. Н. Дьяконової], М-код.—Л., 1959; П'єси. [Вступ. ст. А. А. Аникста], М., 1959; Щоденники.—Письма, М., 1963.
Літ.: Маркс До. і Енгельс Ф., Соч., 2 видавництва, т. 2, с. 462—63; Белінський Ст Р., Полн. собр. соч.(вигадування), т. 1—13, М., 1953—59 (див. Покажчик); Розанців М. Н., Нарис історії англійської літератури XIX ст, ч. 1 — Епоха Байрона, М. [1922]; Жірмунський Ст М., Байрон і Пушкін, Л., 1924; Елістратова А. А., Байрон, М., 1956; її ж. Спадщина англійського романтизму і сучасність, М., 1960; Кургинян М., Джордж Байрон, М., 1958; Алексєєв М. П., З історії англійської літератури, М.— Л., 1960; Кліменко Е. І., Байрон, Мова і стиль, М., 1960; Gray D., The life and work of Lord Byron, Nottingham, 1964; Joseph M. K., Byron the poet, L., 1964; Marchand L. A., Byron''s poetry..., Boston, 1965; його ж, Byron. A. biography, v. 1—3, N. Y., 1957.
