Багріцкий (псевдонім; справжнє прізвище Дзюбін) Едуард Георгійович [22.10(3.11) .1895, Одеса, — 16.2.1934, Москва], російський радянський поет. З 1915 друкувався в одеських альманахах. У 1919 був бійцем Особливого партизанського загону ним. ВЦИК, писав агитстіхи, відозви, листівки. У ліричних віршах і поемах цього часу («Птахолов», «Тіль Уленшпігель», «Корчма», «Кавун» і ін.) створені романтичні образи вольнолюоївих, мужніх людей. У 1926 створив поему «Дума про Опанаса» (однойменне оперне лібретто, 1932) про Громадянську війну на Україні, про долю селянина, що зрадив справі революції. У поемі відчутно вплив Т. Г. Шевченко і «Слова про полк Ігореве». У 1928 вийшла збірка віршів південний «Захід». У другій збірці «Переможці»(1932) Би. прославляє будівельників нового світу, передає напруженість боротьби с міщанським побутом. У третьому вигадуванні «Остання ніч» (1932), до якого увійшли поеми «Остання ніч», «Людина передмістя», «Смерть піонерки», розкривається тема спадкоємності революційних поколінь, повсталих проти відживаючого світу. Спільно з Н. Дементьевим Би. вперше переклав російською мовою вірші Назима Хикмета. Творчість Би., одного з найбільших майстрів радянської поезії, відмічено революційно-романтичним пафосом, емоційністю, багатобарвністю, конкретно-плотським, наочним сприйняттям світу. Воно зробило помітний вплив на розвиток радянської поезії.
Соч.: Собр. соч.(вигадування) у 2 томах, т. 1, під ред. І. Уткина. [Вступ. ст. Ю. Севрука], М., 1938; Вірші, [Вступ. ст. і підгот. тексту Вс. Азарова], М-код.—Л., 1956; Вірші і поеми. [Вступ. ст. І. Грінберга], М., 1958; Вірші і поеми, [Вступ. ст. Е. П. Любаревой], М-код.—Л., 1964.
Літ.: Едуард Багріцкий. Альманах під Ред. Ст Нарбута, М., 1936; Грінберг І. І., Едуард Багріцкий, Л., 1940; Антокольський П., Едуард Багріцкий, в його кн.: Поети і час. Статті, М., 1957; Бондарін С., Едуард Багріцкий, «Новий світ», 1961 № 4; Любарева Е. П., Едуард Багріцкий. Життя і творчість, М., 1964; Різдвяна І. С., Поезія Едуарда Багріцкого, Л., 1967.
